Верховна Рада ухвалила два суперечливі законопроєкти щодо протидії сексуальному насильству над дітьми

Верховна Рада на позачерговому засіданні проголосувала за законопроєкти №6449 та №6607. Обидва посилюють відповідальність за злочини, скоєні проти сексуальної недоторканості дітей, але містять протилежні норми із запобігання рецидивам цих злочинів.  

Отже, перший проєкт закону №6449, від лідера Радикальної партії Олега Ляшка, пропонує зробити обов’язковим додатковим покаранням примусову хімічну кастрацію та створити публічний реєстр засуджених за статеві злочини проти дітей. А за тими, кого визнали винним у зґвалтуванні, здійснюватимуть пожиттєвий адміністративний нагляд.

За ухвалення цього проєкту в цілому проголосували 247 народних депутатів. 

Анна Маляр, юристка-кримінологиня, співавторка законопроєкту №6607, на своїй сторінці у фейсбуці написала, що цим парламентарі розписались у власній глибокій некомпетентності. Вона пояснює, що законопроєкт Ляшка передбачає примусову хімічну кастрацію для всіх осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх. Як здорових, так і хворих на педофілію. За інформацією міжнародних досліджень, зі 100% злочинців, які кривдять дітей, діагноз педофілія мають від 45 до 50%. 

“Верховна Рада сьогодні, піддавшись на передвиборчу маніпуляцію Ляшка, проголосувала за те, щоб хімічну кастрацію зробити покаранням. Україна перша в світі до такого додумалась.  Цей проєкт закону навпаки тепер зашкодить жертвам сексуального насильства. Він грубо порушує фундаментальні права людини, порушує Конституцію та міжнародні норми”, – йдеться у дописі експертки.

Щодо відкритого реєстру юристка зауважила: американці, які запровадили такий, пошкодували і тепер  всіх застерігають від його створення: 

“Чому? Бо переважна більшість сексуального насильства над дітьми вчиняється в сім’ях. І відкритий реєстр заводить повністю у тінь ці злочини, бо мами, як показав досвід США, бояться, що до реєстру потрапить її коханець чи цивільний чоловік, який гвалтує дитину. Саме через ці побоювання публічності мами в США просто перестали заявляти до поліції про факт сексуального насильства над дитиною в сім’ї”.  

Крім того, у висновку Генерального науково-експертного управління щодо проєкту закону №6449 є низка зауважень. Наприклад, щодо того, що в документі відсутні положення, які б давали достатнє уявлення про порядок застосування хімічної кастрації. Також у висновку йдеться, що зміст законопроєкту свідчить про відсутність комплексного підходу щодо вдосконалення законодавства у сфері протидії статевим злочинам проти дітей. 

Натомість ухвалений за основу законопроєкт №6607, за який віддали голоси 228 народних обранців, передбачає добровільну кастрацію як захід медичного характеру для людей, що матимуть встановлений діагноз “педофільний розлад” та створення реєстру, отримати інформацію з якого зможуть представники установ, що працюють з дітьми.    

Проєкт закону №6607 також пропонує довічне ув’язнення за другий особливо тяжкий злочин проти малолітнього/ії. 

Водночас правозахисники з Харківського інституту соціальних досліджень вважають, що обидва законопроєкти “є абсолютно неробочими”, порушують права людини і не вплинуть на зменшення злочинів проти статевої недоторканості дітей. Про це на своїх сторінках у фейсбуці написали експерти інституту Андрій Черноусов та Денис Кобзін.

Водночас раніше в коментарі Центру прав людини ZMINA, Олексій Лазаренко, віцепрезидент Всеукраїнської фундації “Захист прав дітей”, ексначальник Управління кримінальної міліції у справах дітей, зазначав, що важливішим за посилення покарання сьогодні є робота з детального документування сексуальних злочинів проти дітей та розроблення психологічних портретів злочинців. Він також упевнений, що в складі кримінальної поліції та кіберполіції треба створювати окремі спеціалізовані підрозділи, адже наразі в українських правоохоронців немає навіть методики, за якою вони працювали б над розкриттям насильницьких злочинів щодо дітей. 

Андрій Черноусов зазначає, що заступник міністра внутрішніх справ Вадим Троян під час свого виступу зауважив, що пропонує ухвалити обидва законопроєкти, а Конституційний Суд уже вирішить, який закон працюватиме. 

Центр прав людини ZMINA вже писав про те, які є застереження щодо того, чи працюватиме хімічна кастрація, як уберегти дітей від сексуального насильства і чому для цього не вистачить виключно посилення покарання.