Верховна Рада ухвалила два суперечливі законопроєкти щодо протидії сексуальному насильству над дітьми
Верховна Рада на позачерговому засіданні проголосувала за законопроєкти №6449 та №6607. Обидва посилюють відповідальність за злочини, скоєні проти сексуальної недоторканості дітей, але містять протилежні норми із запобігання рецидивам цих злочинів.
Отже, перший проєкт закону №6449, від лідера Радикальної партії Олега Ляшка, пропонує зробити обов’язковим додатковим покаранням примусову хімічну кастрацію та створити публічний реєстр засуджених за статеві злочини проти дітей. А за тими, кого визнали винним у зґвалтуванні, здійснюватимуть пожиттєвий адміністративний нагляд.
За ухвалення цього проєкту в цілому проголосували 247 народних депутатів.
Анна Маляр, юристка-кримінологиня, співавторка законопроєкту №6607, на своїй сторінці у фейсбуці написала, що цим парламентарі розписались у власній глибокій некомпетентності. Вона пояснює, що законопроєкт Ляшка передбачає примусову хімічну кастрацію для всіх осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх. Як здорових, так і хворих на педофілію. За інформацією міжнародних досліджень, зі 100% злочинців, які кривдять дітей, діагноз педофілія мають від 45 до 50%.
“Верховна Рада сьогодні, піддавшись на передвиборчу маніпуляцію Ляшка, проголосувала за те, щоб хімічну кастрацію зробити покаранням. Україна перша в світі до такого додумалась. Цей проєкт закону навпаки тепер зашкодить жертвам сексуального насильства. Він грубо порушує фундаментальні права людини, порушує Конституцію та міжнародні норми”, – йдеться у дописі експертки.
Щодо відкритого реєстру юристка зауважила: американці, які запровадили такий, пошкодували і тепер всіх застерігають від його створення:
“Чому? Бо переважна більшість сексуального насильства над дітьми вчиняється в сім’ях. І відкритий реєстр заводить повністю у тінь ці злочини, бо мами, як показав досвід США, бояться, що до реєстру потрапить її коханець чи цивільний чоловік, який гвалтує дитину. Саме через ці побоювання публічності мами в США просто перестали заявляти до поліції про факт сексуального насильства над дитиною в сім’ї”.
Крім того, у висновку Генерального науково-експертного управління щодо проєкту закону №6449 є низка зауважень. Наприклад, щодо того, що в документі відсутні положення, які б давали достатнє уявлення про порядок застосування хімічної кастрації. Також у висновку йдеться, що зміст законопроєкту свідчить про відсутність комплексного підходу щодо вдосконалення законодавства у сфері протидії статевим злочинам проти дітей.
Натомість ухвалений за основу законопроєкт №6607, за який віддали голоси 228 народних обранців, передбачає добровільну кастрацію як захід медичного характеру для людей, що матимуть встановлений діагноз “педофільний розлад” та створення реєстру, отримати інформацію з якого зможуть представники установ, що працюють з дітьми.
Проєкт закону №6607 також пропонує довічне ув’язнення за другий особливо тяжкий злочин проти малолітнього/ії.
Водночас правозахисники з Харківського інституту соціальних досліджень вважають, що обидва законопроєкти “є абсолютно неробочими”, порушують права людини і не вплинуть на зменшення злочинів проти статевої недоторканості дітей. Про це на своїх сторінках у фейсбуці написали експерти інституту Андрій Черноусов та Денис Кобзін.
Водночас раніше в коментарі Центру прав людини ZMINA, Олексій Лазаренко, віцепрезидент Всеукраїнської фундації “Захист прав дітей”, ексначальник Управління кримінальної міліції у справах дітей, зазначав, що важливішим за посилення покарання сьогодні є робота з детального документування сексуальних злочинів проти дітей та розроблення психологічних портретів злочинців. Він також упевнений, що в складі кримінальної поліції та кіберполіції треба створювати окремі спеціалізовані підрозділи, адже наразі в українських правоохоронців немає навіть методики, за якою вони працювали б над розкриттям насильницьких злочинів щодо дітей.
Андрій Черноусов зазначає, що заступник міністра внутрішніх справ Вадим Троян під час свого виступу зауважив, що пропонує ухвалити обидва законопроєкти, а Конституційний Суд уже вирішить, який закон працюватиме.
Центр прав людини ZMINA вже писав про те, які є застереження щодо того, чи працюватиме хімічна кастрація, як уберегти дітей від сексуального насильства і чому для цього не вистачить виключно посилення покарання.
