Верховна Рада у першому читанні ухвалила два законопроєкти про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини

Верховна Рада ухвалила у першому читанні два законопроєкти, що стосуються кримінальної відповідальності за міжнародні злочини. 

Про це повідомив народний депутат Олексій Гончаренко.

Міжнародний кримінальний суд в Гаазі, Нідерланди

Йдеться про законопроєкти “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини” №11538 та “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів у зв’язку із прийняттям Закону  “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини” №11539. 

Автори документів декларують, що законопроєкти мають на меті привести українське кримінальне законодавство у повну відповідність до вимог Римського статуту Міжнародного кримінального суду “для забезпечення справедливого, необхідного і невідворотного покарання осіб, які вчиняють міжнародні злочини”.

Проєкт Закону “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини” складається з двох розділів, які сумарно містять 28 статей.

Законопроєкт №11538 визначає перелік злочинів, що вважаються міжнародними:

• злочин геноциду;
• керівництво вчиненням геноциду;
• публічні заклики до геноциду, його виправдання чи заперечення;
• злочини проти людяності;
• воєнний злочин;
• злочини агресії;
• пропаганда акту агресії;
• невжиття командиром (начальником) заходів, які могли б запобігти вчиненню міжнародних злочинів підлеглими.

За вчинення міжнародного злочину можуть бути застосовані такі види покарання як позбавлення волі на строк до 30 років, довічне позбавлення волі, конфіскація майна як додаткове покарання. 

Амністія до тих, хто вчинив міжнародні злочини, не застосовується. Відповідальності за міжнародний злочин підлягає осудна людина, яка досягла вісімнадцятиріччя.

Центр громадянських свобод раніше висловлював критичні зауваження до законопроєкту №11538. У правозахисній організації назвали документ таким, що суперечить низці раніше ухваленим законам у цій сфері.  

Правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк пояснила, що особливість законопроєкту №11538 полягає в тому, що відповідальність за міжнародні злочини буде регулюватися не Кримінальним кодексом, а окремим законом, який буде максимально відтворювати положення Римського статуту.

Експерт Центру громадянських свобод, кандидат юридичних наук, професор КНУ імені Тараса Шевченка Костянтин Задоя повідомив, що цей законопроєкт врегульовує питання відповідальності за міжнародні злочини поряд із Кримінальним кодексом. Утім, його проблема, у який спосіб він збирається реалізувати цю мету. 

Найголовніший його недолік полягає у неконституційності. Він пояснив, що статті 436, 437, 438 і 442 КК України не застосовуються до злочинів, учинених під час чинності цього законопроєкту. За його поясненнями, Конституція України не дозволяє такої ситуації, щоб певні норми були чинні, але не застосовувалися.

Онисія Синюк

“Проблема саме в цьому способі – виведення регулювання в окремий спеціальний закон і визначення, що відповідні статті Кримінального кодексу до злочинів не застосовуються. Передбачається, що закон не має зворотної дії в часі, застосовується до злочинів, вчинених після набуття чинності закону і до “триваючих” злочинів, тобто тих, які розпочалися до набуття чинності законом, але продовжуються після набуття ним чинності”, – пояснила Онисія Синюк.

За її словами, це повністю змінює поточний підхід.

“Виникає питання, що відповідно буде з уже відкритими провадженнями, які все ще в процесі й злочинами, вчиненими до набуття чинності законом, зокрема з 2014 року? В цьому якраз небезпека”, – додала вона. 

Також законопроєкт No11538 передбачає загалом суворіші санкції, ніж передбачають ці статті. Це створює ризики  для порушення стандарту статті 7(1) Європейської конвенції про права людини, яка наголошує, що не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню під час вчинення кримінального правопорушення. 

Крім того, законопроєкт містить юридичні помилки. Так, до прикладу, ст. 25 проєкту закону неправильно розтлумачила поранення, змішавши два різні види за міжнародним правом злочини – віроломне поранення та поранення hour de combat, коли особа вибула з бою, не маючи засобів для боротьби. 

Серед іншого Костянтин Задоя вказав на численні термінологічні відмінності положень законопроєкту від положень Римського статуту. Так, до прикладу, ст. 7(1) Римського статуту вживається термін “обернення в рабство”, а в статті 21 законопроєкту №11538 – термін “поневолення”. 

Нагадаємо, Україна підписала і ратифікувала Римський статут та двома заявами Верховної Ради визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Офіційно Україна стане учасницею Римського статуту з 1 січня 2025 року, а певні положення, зокрема Кампальські поправки щодо злочину агресії, набудуть чинності лише з 2026 року. 

У жовтні 2024 року президент Володимир Зеленський підписав ухвалений парламентом закон, що вносить зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду. 

Програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський під час експертного обговорення результатів цьогорічної спроби імплементації Римського статуту 13 листопада назвав позитивними новелами імплементаційного закону:

• запровадження універсальної юрисдикції щодо злочинів за міжнародним правом, хоча й не має процедур її реалізації (ч. 2 ст. 8 КК України);
• запровадження інституту командної відповідальності (ст. 31-1 КК України);
• автономна криміналізація злочинів проти людяності (ст. 442-1 КК України);
• нова редакція ст. 442 КК України щодо геноциду, що тепер наразі краще відповідає міжнародному праву. 

Володимир Яворський

Аліна Павлюк, координаторка проєктів Ukrainian Legal Advisory Group, коаліція “Україна. П‘ята ранку”, вважає, що наразі можна говорити лише про косметичний ремонт положень Кримінального кодексу, наслідки якого будемо розглядати дуже довго. Тому важливо розробляти подальші зміни. Крім того, як каже експертка, буде дуже цікаво слідкувати, як ці норми реалізовуватимуться на практиці у щоденній правовій практиці слідчих та прокурорів. Вона вважає, що додаткових змін у законодавстві потребують положення кримінального процесу, до прикладу, щодо доказування. 

Усі експерти, які взяли участь в обговоренні, прийшли до спільної думки щодо того, що імплементаційний закон не зміг врахувати всіх необхідних змін процесу імплементації Римського статуту в українське законодавство. З огляду на це потрібна консолідація органів влади, правозахисників та науковців для вироблення спільних рішень для закінчення імплементації.

20 травня 2021 року Верховна Рада ухвалила проєкт закону №2689 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”, який вже понад два роки перебуває на підписі президента України.