“Вивезли до Бєлгорода на “перевиховання”: викраденого під Куп’янськом блогера Сергія Строєва другий рік шукає родина
Блогера, брата соліста гурту Quest Pistols Антона Савлєпова Сергія Строєва викрали в смт Ківшарівка під Куп’янськом 28 квітня 2022 року. Працівники ФСБ схопили хлопця біля його будинку, обшукали квартиру та вивезли у невідомому напрямку. Його матері спочатку сказали, що вивезли сина до Бєлгорода “на перевиховання”. Але потім повідомили, що сина перевезли до місця, назву якого вони не знали. Досі про чоловіка нічого не відомо і він вважається безвісти зниклим.
Про це виданню ZMINA розповіла мати Сергія Ольга Строєва.
Ольга працює вчителем хореографії в одній зі шкіл смт Ківшарівка. До викрадення 32-річний Сергій працював діджеєм та тренером з фітнесу у Харкові. Перед війною він приїхав до Ківшарівки, щоб побачитися з матір’ю. А після початку вторгнення вирішив залишитись, щоб дбати про її безпеку.
“Я розуміла, що ми знаходимось поблизу російського кордону, тому нас можуть дуже швидко захопити. Врешті-решт так воно і сталося”, – пригадує жінка.
Вона каже, що 27 лютого 2022 року колишній мер Куп’янська Геннадій Мацегора здав місто росіянам.
Ольга пам’ятає, як чоловіки з їхнього селища створили громадський центр “Антимародер”. Чергуючи вдень та вночі, вони охороняли покинуті будинки від розграбування. Згодом до них приєднався і Сергій. Він неймовірно пишався тим, що зміг долучитися до такої ініціативи.
“Сергій був радий, що може бути не лише корисним, а й допомагати людям. Він у мене кремезний та високий – під метр вісімдесят п’ять”, – розповідає вона.
Паралельно Сергій постійно викладав в інстаграмі відео, в яких розповідав про російсько-українську війну. У них Сергій також негативно висловлювався на адресу Росії.
Як згадує Строєва, 1 березня у Куп’янську відбувся проукраїнський мітинг, на який вийшло чимало українців з Куп’янського району. Сергій знімав все, що відбувалося на мітингу на телефон, а потім викладав відео в інстаграмі або надсилав матері.
“Того дня він був постійно зі мною на зв’язку. Я теж хотіла поїхати, але син мені сказав залишатися дома, щоб він за мене не хвилювався”, – розповіла вона.
За словами Ольги, на одному з відео Сергій показав, як місцевий депутат Микола Маслій біля міськради підіймав на флагштоку український прапор. Її син піднявся на ганок адмінбудівлі, щоб це зафільмувати. Під час онлайн-трансляції він сказав: “Дивіться, нічого страшного немає! Не бійтеся! Нас тут ніхто не вбиває! Люди виходьте! Це наше місто! Ми повинні боротися!“.
На одному з відео Сергія Ольга побачила, як росіяни закидали протестувальників димовими шашками. На іншому відео, знятому місцевим кореспондентом, декілька чоловіків у чорних куртках та каптурах вилазили на російські джипи та вибивали у них лобове скло. Мітингувальники таким чином намагалися зупинити окупантів.
“Через ці відео росіяни влаштували на Сергія полювання. Чомусь вони вирішили, що він пов’язаний з Маслієм. Однак насправді він його не знав. Якби сину показали фотографію Маслія, то він би навіть не сказав, хто це”, – додає Строєва.
Пізніше почали зникати інтернет та мобільний зв’язок, тому усі надіслані повідомлення приходили з величезним запізненням. Так, Сергій не зміг вчасно прочитати лист від французького журналіста, який запитував у нього, чи він блогер. Також іноземець просив у нього дозволу показати відео мітингу з Куп’янська на їхньому каналі. Не дочекавшись відповіді від Строєва, журналіст його оприлюднив.
Потім Сергій сказав матері, що відмовляється від патрулювання та охорони селища. Чоловік це пояснив тим, що росіяни вирішили зробити з “Антимародера” місцеву “поліцію”.
Вона розповіла, її син переніс складну операцію з видалення вен на ногах, через це у стресових ситуаціях вони у нього могли набрякати. На тлі того, що відбулося, у чоловіка знову почалися проблеми з ногами і він нікуди не виходив. Згодом, коли його стан покращився, і він разом з матір’ю гуляв на вулиці, їх зустрів один з членів “Антимародера”. Він запитав Сергія: “Куди ти зник? Чому ти не приходиш?”. Колишній колега розповів, що до них приходили окупанти й запропонували співпрацю. Дехто погодився і почав на них працювати.
Згодом Ольга дізналася від людей, що окупанти почали арештовувати місцевих. Спочатку вони затримували порушників комендантської години, а потім всіх, хто їм не сподобався.
28 квітня 2022 року до Сергія в гості прийшов знайомий з сусіднього будинку. Коли вони виходили з під’їзду, на них накинулися есбівці. Знайомому натягли на голову мішок та заштовхнули до машини. Сергій підняв руки вгору, показуючи, що не чинить опору. Попри це співробітники ФСБ вдарили його в живіт так, що у нього перехопило подих і він зігнувся. Йому заламали руки за спину та повели до його будинку. У квартирі Сергія провели обшук, який тривав близько години.
“Коли я прийшла, то побачила, що вони перевернули комод. Що вони шукали? Я не знаю. Сергій весь час носив з собою сумку-бананку, де лежали гроші та паспорт. Вони забрали з собою його документи та телефон”, – додає мати.
За словами Ольги, Сергію на голову натягнули каптур, вивели з під’їзду та заштовхнули до так званої “буханки” (ЛуАЗ). Пізніше есбівці чомусь повернулись. Вони обшукали квартиру ще раз і вийшли з неї з якимось пакетом. Жінка припускає, що вони забрали ноутбук.
“Тоді на вулиці було доволі тепло, тому Сергія забрали в шортах, футболці та кофті. Чому повернулись за ноутбуком? Мій син займався криптовалютою, а ноут був синхронізований з його телефоном”, – сказала вона.
Вранці того ж дня Ольга домовилась з Сергієм, що вони виїжджатимуть з окупованого селища на підконтрольну Україні територію. Жінка пішла до школи, щоб звідти забрати свої речі. Повернувшись додому, вона чекала, що син до неї зайде о 18-й годині.
“Його немає і немає. Потім до мене дійшли чутки, що Сергія заарештували. Я йду до нього у квартиру, а там суцільний жах. У мене просто вирвали серце”, – зі сльозами на очах каже мати.
Наступного ранку Строєва поїхала до Куп’янська, щоб розпитати у російських військових, де шукати сина. Там їй сказали, щоб вона звернулась до “поліції ЛНР”, яка розташовувалася в колишньому поліційному відділку. Їй відповіли, що такого у них немає.
Потім так звані “поліціянти” повідомили Ользі, що напередодні ввечері привезли багато людей, яких довго звідусіль збирали.
Ольга їздила до відділку цілий тиждень, поки один з них не сказав, що Сергія позавчора відпустили, що він їм непотрібний і щоб вона його шукала у його друзів. Жінка не повірила, оскільки знала, що син би одразу прийшов до неї.
Прибираючи у квартирі Сергія, жінка випадково знайшла його паспорт, але не там, де він його зазвичай залишав, а в іншому місці. Це її здивувало. А після того, як вона почула від дітей, які гралися у дворі, про чоловіків у балаклавах, які приходили до Сергія, вона запідозрила, що документ могли підкинути.
Наступного дня Ольга знайшла на комоді телефон Сергія. З ним та паспортом вона поїхала до «поліційного відділку». Але там їй почали погрожувати розстрілом за те, що вона дуже часто туди їздить.
“Я їм сказала, що вони мене давно вбили. Мені вже було байдуже, що вони зі мною зроблять”, – у розпачі каже жінка.
Попри погрози, Ольга знову пішла до “поліційного відділку”. Тоді один з еленерівців їй сказав, що Сергія затримало ФСБ. Він у них нібито пробув лише ніч, а потім спецслужбовці його забрали до себе. Тоді Ольга пішла до ФСБ, де черговий її сказав: “Так, ми його заарештували, бо він борзий”.
Ользі порадили звернутися по допомогу до якогось росгвардійця. За декілька днів після їхньої зустрічі він повідомив, що Сергія вивезли до Бєлгорода:
“Таких, як ваш син ми збирали по усьому Куп’янському району. У нас їх було 12, і ми їх вивезли до Бєлгорода на “перевиховання”. Ваш син “борзий”. Він не йде на співпрацю, але ми і не таких ламали”.
Росгвардієць також пообіцяв, що через тиждень дозволить їй поспілкуватися з сином телефоном. Коли жінка приїхала знов, то він їй сказав, що Сергія вивезли з Бєлгорода у невідомому напрямку. Він також додав, що “можливо, його вже немає в живих“.
Ольга добре пам’ятає, як 10 вересня українські війська звільнили Куп’янськ. Тоді ж вона написала заяву до поліції про викрадення сина. Пізніше, коли з’явився мобільний зв’язок, жінка дізналася, що знайома Сергія написала звернення про його зникнення до Національного інформаційного бюро, Координаційного штабу та Міжнародного комітету Червоного Хреста.
“Діти – це серця, які ходять поряд. Без руки та ноги можна прожити, а з цим ні”, – каже мати.
Нагадаємо, соліст гурту Quest Pistols Антон Савлєпов повідомив у тіктоку про те, що його брат Сергій Строєв перебуває у російському полоні.
“Ця сумна трагічна історія торкнулася і моєї сім’ї. Ми вже понад рік нічого не чули про Сергія. Так, мій брат — цивільний полонений. Такий самий, як і багато-багато інших наших співвітчизників, які просто хотіли жити в Україні під українським прапором”, — розповідає Савлєпов.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні й притягнення винних до відповідальності.
