“В усіх закладах постійно панує фізичне та моральне насильство”: правозахисниця Інна Мірошниченко про інтернатну систему для дітей
У дитячих інтернатах постійно трапляються випадки фізичного та психологічного насильства. Водночас близько 90% вихованців таких закладів можна влаштувати в сім’ї. Ефективна реформа системи інтернатів є необхідною умовою для того, щоб Україна могла просуватися до вступу в ЄС.
Про це розповіла адвокатка і правозахисниця в справах дітей Інна Мірошниченко в інтерв’ю для “Українська правда. Життя”.
Фото з інстаграму Інни МірошниченкоЗа даними Держслужби в справах дітей, станом на середину 2025 року в Україні налічувалося понад 61 тисячу дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. В інституційних закладах в Україні залишалося понад 25 тисяч дітей, більшість із яких не мали статусу для всиновлення.
Інна Мірошниченко входить до моніторингової групи Офісу Омбудсмана, яка перевіряє заклади інтернатного типу щодо порушення прав дітей. За її словами, люди зазвичай сприймають дитячі будинки та інтернати як садок чи школу, де діти просто перебувають цілий день, бо в них немає батьків.
“Люди насправді не готові чути, що в усіх закладах постійно панує фізичне, моральне, сексуальне насилля. Дитина не може встати після сьомої з ліжка, інакше її побʼють, бо є режим. Не може не спати після девʼятої, не може їсти тоді, коли їй хочеться“, – зауважила адвокатка.
Вона розповіла, що до інтернатів нерідко потрапляють діти, які пережили насильство, проте психологічної допомоги зазвичай вони не отримують. Підростаючи, вони можуть відтворювати поведінку кривдників. Керівництво заклад може відправити таких дітей на кілька тижнів до психіатричної лікарні, проте це не розв’язує проблеми.
“Так само всі інші діти, над якими знущалися, сильно били, тушили сигарети. Вони не розуміють, що це не окей, бо так робили їхні батьки, і починають множити насилля в закладі. Двоє вихователів фізично не в змозі пояснити дітям, що так не можна. Вони кричать, теж б’ють. І виходить, що в закладі домінує закон сили – не бий, бо тебе поб’ють ще сильніше”, – звернула увагу Мірошниченко.
Інтернатна система не створює підтримувального середовища для дітей. Вони перебувають у “сірій зоні” – нікому не можуть розповісти про свої потреби, і про них часто нічого не знають. Крім того, існують проблеми з медичною допомогою: діти або не досить обстежені, що заважає їхньому розвитку, або їм ставлять діагнози, яких насправді немає.
“Гіпердіагностування, коли дитині виписують всі можливі і неможливі діагнози. Це зменшує шанси, що вона потрапить в сім’ю. Вона затримається у системі – випуститься, потрапить у геріатричний пансіонат, бо матиме інвалідність, яка не дозволяє бути дієздатною. І буде годувати цю систему назавжди”, – зауважила правозахисниця.
Із 2013 року в Україні започатковано реформу деінституціоналізації. Наразі її реалізація є однією з вимог вступу України до ЄС. У листопаді 2024 року була ухвалена Стратегія забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки. У цьому документі задекларовано ключовий показник: до 2028 року щонайменше 95% дітей сиріт та дітей без батьківського піклування мають зростати в сімейному середовищі.
Реформа передбачає не закриття інтернатів та дитячих будинків, а створення умов, щоб потреба в цих закладах відпала. Зокрема, через підтримку біологічних і прийомних сімей, зазначила Мірошниченко.
“Зрозуміло, що завжди будуть інтернатні заклади для дітей, які не можуть зростати в сім’ях, наприклад потребують цілодобового медичного супроводу. В усьому світі є такі заклади”, – додала вона.
Водночас сімейні форми в Україні повільно розвиваються через недостатнє фінансування з боку держави. Тоді як на дитячі будинки та інтернати з бюджету виділяють у середньому 11–12 мільярдів гривень на рік.
“Дитина в дитячому будинку коштує державі близько 100 тисяч гривень, буває дешевше. В інтернаті – від 20 до 50. Сімейні форми виховання отримують в середньому по 5–7 тисяч гривень на дитину на місяць, залежно від стану здоров’я. Це середні цифри по наших моніторингах і фінансових звітах”, – наголосила експертка.
Нагадаємо, ZMINA писала, що держава виділяє на потреби дітей у прийомних сім’ях та дитбудинках сімейного типу значно менше за реальні витрати на їхнє виховання. Чимало родин економлять на харчуванні, одязі та медичних потребах.
Раніше Кабінет Міністрів підтримав збільшення виплат для прийомних батьків і батьків-вихователів у дитячих будинках сімейного типу. У 2026 році починає діяти нова формула розрахунку грошової винагороди.
