В Україні є 30 інституційних закладів, де цілодобово перебувають понад 900 наймолодших дітей – МОЗ

В Україні існують 30 закладів, у яких цілодобово перебувають діти-сироти та позбавлені батьківського піклування. Статус “будинок дитини” досі мають 13 закладів у 9 областях.

Про це розповів директор департаменту медичних послуг МОЗ Євгеній Гончар під час заходу “Презентація практичних підходів до трансформації будинків дитини”, передає ZMINA.

Фото: ілюстративне Unsplash

За його словами, статус “будинок дитини” все ще мають 13 закладів, які знаходяться в 9 областях України: Вінницька, Донецька, Київська, Луганська, Одеська, Полтавська, Сумська, Хмельницька і Чернігівська. В деяких з цих областей тривають або мають найближчим часом розпочатися процеси трансформації цих будинків, зазначив Євгеній Гончар.

Він повідомив, що 4 заклади було приєднано до дитячих обласних лікарень у Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні та Києві. Також у 12 областях функціонують 14 центрів паліативної допомоги та реабілітації.

“Загалом кількість ліжок – це потенційна кількість дітей – складає 2503. В будинках дитини ще знаходяться 918 дітей, хоча ця кількість постійно зменшується. Також 219 дітей були евакуйовані за межі України”, – зазначив представник МОЗ.

Наразі лише 29% наймолодших дітей перебувають в інституційних закладах менше ніж рік, повідомила голова Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Ірина Тулякова.

“Це свідчить про те, що ці діти частіше за все або возз’єднуються із сім’ями, або йдуть в усиновлення. Але 14% дітей перебувають в закладах понад 5 років, хоча це не передбачено. Від року до п’яти років залишаються у закладах приблизно 57% дітей”, – розповіла вона.

Однією з причин, чому діти так довго залишаються в будинках дитини, є те, що багато з них мають діагнози й порушення, потребують паліативної послуги або спеціалізованих прийомних родин.

“Ми закликаємо до безпечного, але усвідомленого процесу трансформації будинків дитини в різні форми, залежно від того, які є потреби. Чи це буде реабілітаційний центр і реабілітаційні послуги, чи центр матері й дитини, центр підтримки сім’ї. Питання в тому, які послуги надаються – медичні, соціальні, і яка там мережа самого паліативу”, – сказала Ірина Тулякова.

Згідно з постановою Кабміну, до 1 вересня 2025 року обласні та Київська міська військові адміністрації повинні  здійснити реорганізацію будинків дитини у центри медичної реабілітації, центри соціальної підтримки сім’ї та дітей, інші заклади охорони здоров’я або соціального захисту, а також забезпечити влаштування дітей у сімейні форми виховання.

У листопаді 2024 року уряд схвалив Стратегію забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки та затвердив операційний план заходів з її реалізації до 2026 року. Метою є створити систему підтримки дітей та сімей з дітьми, повернення дітей у їхні сім’ї та розвиток сімейних форм виховання. Реформа деінституалізації є одним із зобов’язань України при вступі до ЄС.

Одне з ключових завдань стратегії націлене на превенцію, підтримку родин на етапі планування родини, розповіла заступниця міністерки соціальної політики з питань європейської інтеграції Ірина Постоловська. Зокрема, має бути забезпечений належний медичний супровід, забезпечення психо-соціальної підтримки після пологів і соціальний супровід.

“Ми націлено працюємо у своїй соціальній сфері над розвитком соціальних послуг: це і розширення ринку надання соцпослуг, залучення неурядових організацій, щоб ми збільшили можливість надання якісних послуг для сімей з дітьми”, – зазначила заступниця міністерки.  

Передбачене навчання соціальних працівників, розвиток послуг, зокрема центри життєстійкості, крім психосоціальної підтримки навчають батьківських компетенцій.

Раніше ZMINA писала, що в Україні у нереформованих дитбудинках виховують понад 700 дітей, з яких 144 потребують паліативної допомоги. Серед дітей, які виховуються в дитбудинках: 405 мають встановлену інвалідність; 216 потребують паліативної допомоги; 418 мають захворювання з функціональними порушеннями або хронічними захворюваннями в компенсованому стані.