В Ірландії посаду спікера парламенту вперше обійме жінка
На першому засіданні після виборів парламент Ірландії обрав на посаду спікера 53-річну Верону Мерфі, незалежну депутатку. Вона стала першою жінкою, яка очолила парламент за всю історію країни з моменту його першого скликання в 1919 році.
Про це повідомляє Politico.
Під час таємного голосування за Мерфі проголосували 89 депутатів, тоді як її опонент, кандидат від лівої націоналістичної партії “Шинн Фейн” Енгус О’Снодай, отримав підтримку 67 парламентарів.
Раніше Верона Мерфі була членкинею партії “Фіне Гел”, що наразі входить до урядової коаліції, але покинула партію після скандальної заяви, в якій назвала більшість мігрантів “прихильниками ІДІЛ”. Попри це у своєму виборчому окрузі в графстві Вексфорд вона здобула популярність завдяки своїй прямолінійності, що сприяло її обранню до парламенту.
Перед голосуванням керівництво партій “Фіне Гел” і “Фіанна Файл” закликало своїх депутатів підтримати кандидатуру Верони Мерфі. Це, як зазначає Politico, було зроблено з метою залучити підтримку інших незалежних правих депутатів, щоб сформувати урядову коаліцію після парламентських виборів, що відбулися наприкінці листопада. Наразі коаліції бракує двох мандатів для досягнення більшості.
Група незалежних депутатів, до якої належить Мерфі, має праве спрямування, і це може позначитися на політичному курсі майбутнього уряду Ірландії.
Наступне засідання парламенту заплановано на 22 січня. До цього часу партії “Фіанна Файл” і “Фіне Гел” мають узгодити програму уряду.
Нагадаємо, що в березні цього року мешканці Ірландії проголосували проти внесення поправки до конституції про шлюб і роль жінки в родині.
У Конституції Ірландії 1937 року є два пункти, які на той час відбивали вплив соціального вчення католицької церкви на країну та націю і які пропонував змінити уряд.
Стаття 41.2 конституції вказує, що жінки, які займаються домашнім господарством, є ключовими для нормального функціонування держави та суспільства і держава зобов’язується “докладати зусиль” для їхньої підтримки, щоб вони не були змушені виходити на роботу та нехтувати сімейними обов’язками.