У Тульській колонії росіяни кілька місяців катували військовополоненого, після чого він, ймовірно, помер – свідок

У колонії суворого режиму № 1 Тульської області українського військовополоненого понад три місяці тримали в карцері та катували, після чого він, ймовірно, помер. Чоловіка в непритомному стані вивезли з колонії на швидкій, і відтоді про його долю нічого невідомо. 

Про це Медійній ініціативі за права людини розповів колишній полонений морський піхотинець Богдан Слободян. 

Богдан Слободян. Фото: Суспільне Тернопіль

За його словами, він особисто бачив, як під час його перебування в Тульській колонії росіяни жорстоко знущалися з українського бійця.

“Кажуть, що полон убиває. І це дійсно так. На моїх очах здорову людину з перших днів, коли ми заїхали в Тульську колонію, зразу кинули в карцер. Це місце для однієї людини, там дуже темно, і ти просто божеволієш. Якщо туди кидають людину, то її ламають до тих пір, поки вона не погодиться з ними співпрацювати“, – сказав Слободян.

Він розповідає, що росіяни не давали цьому військовому спати по кілька діб, одного разу його змусили провести без сну сім днів. Водночас його били по три-чотири рази на добу. 

За словами Слободяна, під час ранкової перевірки наглядачі виводили українських полонених із трьох карцерів у коридор, щоб з них познущатися. Так окупанти змушували захисників підписати потрібні їм зізнання. Перед прогулянкою їх двічі вишуковували перед стіною “в позі для обшуку” та били по всьому тілу, але найбільше – по нирках та ногах. Потім, поки бранці бігли на вулицю, росіяни били їх поліпропіленовими трубами. Від них на тілі полонених залишалися “червоні сліди”, які довго не загоювались і могли почати гнити.  

Також, як пригадує Слободян, у карцері військового змушували присідати та “качатися” до повного виснаження, поки він не падав. Після цього виводили у дворик для прогулянок, де знову жорстоко били. Це продовжувалося протягом трьох місяців. 

“Одного разу нам давали баланду й макарони, він попросив добавки. Звичайно, що йому не дали, а після обіду його вивели й за ці дві ложки макаронів і вбивали так, що в камеру він уже заповзав. Його змусили підписати документ про те, що він убив людину в Маріуполі й вирізав на ній німецький хрест. А під кінець серпня його напівмертвого перекинули в загальну камеру. Я вже не чув його, але знаю, що на прогулянкові дворики його виносили, тому що він був не при тямі, ходив під себе в туалет“, – розповів Богдан Слободян.

Увечері 31 грудня Слободян чув, як з другого поверху охоронці тягнули волоком цього військовополоненого, а він уже не міг ні рухатись, ні кричати й лише тихо стогнав. Слободян почув, що у військового нібито почали відмовляти нирки. Уночі адміністрація пенітенціарної установи викликала швидку допомогу, яка забрала його з камери.

“Більше від нього не було чути ні звуку. Його подальша доля невідома, але ще тоді, коли я почув, як він стогнав, то зрозумів, що він не житиме”, – каже Богдан Слободян.

Також він розповів про аналогічний випадок, який стався із 70-річним цивільним полоненим з його камери. Цього чоловіка росіяни теж постійно били та змушували присідати по 2500 разів. За словами Слободяна, одного разу вночі в чоловіка, ймовірно, стався інсульт:

“Він лежав і просто дивився. Ми стоїмо – нам дзвонять у камеру: “Чого один лежить, а ви стоїте?” Ми пояснили, що в людини, мабуть, стався інсульт, тому що він не реагує на нас. Вони зайшли в камеру, подивилися на нього, лишили, сказали, що треба чекати до ранку, так його й залишили“.

Коли зранку Богдан та його співкамерники розбудили літнього чоловіка, він уже не міг самостійно рухатись і їсти. Тоді бранці його підняли й посадили на лавку, “розтискали йому рота, щоб нагодувати”. До нього прийшла медсестра, яка зробила укол, лише після зміни наглядачів. Через пів години всіх полонених вивели на прогулянку, а цивільного забрала швидка.

Богдан Слободян народився та виріс в Івано-Франківську. Він старший навідник 35 окремої бригади морської піхоти. На момент повномасштабного вторгнення РФ перебував неподалік адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом. У полон потрапив 28 березня 2022 року, росіяни утримували його 286 днів у місцях несвободи в Мелітополі, Генічеську, Оленівці, Курську і Тульській області. 

Нагадаємо, з лютого 2022 року ООН поспілкувалася з більш ніж 280 колишніми військовополоненими. Понад 90% з них повідомляли, що їх катували. Багато хто заявив, що не отримував досить їжі або медичної допомоги, якої дуже потребував.

8 лютого відбувся 51-й обмін військовополоненими. До України з російського полону повернулися 100 людей. Серед врятованих військовослужбовців були 49 воїнів Національної гвардії України, 25 прикордонників, 26 військовослужбовців ЗСУ, зокрема 11 тероборонівців.

Як зазначають у Координаційному штабі, всі визволені – рядового та сержантського складу. 84 з них захищали Маріуполь (зокрема 82 – оборонці “Азовсталі”), решта виконували бойові завдання на Донецькому та Луганському напрямках.

Щонайменше 28 визволених мають поранення або серйозні хвороби. Найстаршому виповнилося 62 роки, а наймолодшому – 20.

Від початку повномасштабного вторгнення з російського полону вдалося визволити вже 3135 захисників та захисниць. 

Під час передостаннього обміну, який відбувся в січні цього року, до України повернулися 230 українців. З них 224 – військовослужбовці:

• 130 представників Збройних сил України, серед них ТрО – 14, ВМС – 14;
• 55 – Національної гвардії;
• 38 – Державної прикордонної служби;
• 1 – Національної поліції.

Також серед звільнених – шестеро цивільних, які були незаконно позбавлені волі.

Серед повернутих як ті, хто мав офіційний статус військовополоненого, підтверджений через Міжнародний комітет Червоного Хреста (182 людини), так і ті українські військовослужбовці, які вважалися зниклими безвісти та мали статус “пошук особи” (48).