Українці переважно нічого не знають про підтримане проживання: що це та як може допомогти людям з інвалідністю?

Більшість опитаних українців (75%) нічого не знають про підтримане проживання, ще 20% щось чули про це, а добре знають про таку послугу лише 5% респондентів.

Такі дані дослідження “Ставлення до людей з інвалідністю та підтриманого проживання”, проведеного Харківським інститутом соціальних досліджень за фінансової підтримки та на замовлення громадської спілки “Ліга Сильних”.

Мешканці будинку для підтриманого проживання у Вінниці. Фото: vn.20minut.ua

Дослідники кажуть, що на рівень знань про підтримане проживання не впливає, чи є в респондентів інвалідність, або ж друзі чи родичі, які її мають.

Підтримане проживання – це комплекс заходів, спрямованих на те, щоб люди з інвалідністю та літні мали потрібні соціально-побутові умови для самостійного життя.

Їм надають місце для проживання, допомагають в організації розпорядку дня, підтримують у веденні домашнього господарства, організовують медичний патронаж, вчать взаємодіяти з іншими держслужбами, а за потреби можуть допомогти отримати безоплатну правову допомогу. Детальніше про підтримане проживання та те, як отримати цю послугу, можна прочитати за посиланням. 

Як показало опитування, проведене Харківським інститутом соціальних досліджень, серед тих, хто знає або щось загалом чув про підтримане проживання, майже половина нічого не знають про такі програми для людей з інтернатів у своїх громадах. Щось чули 33% респондентів, а добре знають про них лише 10%. 

Мешканка будинку для підтриманого проживання у Херсоні. Фото: “Майстерня Мрії” / Катя Москалюк

Більшість опитаних (85%) не знають нікого зі свого оточення, хто отримує послуги підтриманого проживання. Ще 8% знають одну таку людину, 6% – до 10 людей, а 1% – понад 10. Водночас опитані знають дещо більше людей з інвалідністю, які потребують цих послуг: 27% сказали, що знають хоча б одну таку людину. 

78% опитаних цілком або радше готові жити поряд з людиною з інвалідністю, яка отримає послуги підтриманого проживання. Не готові до цього взагалі або певною мірою 13% респондентів.

Поцікавилися соціологи й ставленням українців до функціонування установ, де можуть жити люди з інвалідністю. Так, 71% респондентів вважає, що ті, хто має інвалідність, не мають жити окремо в спеціальних закладах. Щонайменше 38% ставляться добре до цього лише в тому разі, якщо люди не можуть самостійно себе обслуговувати.

Скриншот сторінки дослідження

Ще третина (33%) вказали, що ставляться добре до проживання в інтернатах, тільки якщо відсутні родичі, що можуть попіклуватися, а 12% мають до цього погане ставлення без будь-яких умов. Остання група респондентів вважає, що інтернати треба замінити іншими формами допомоги.

Тільки 7% українців вважають інтернати місцем, де мають жити люди з інвалідністю. 

Водночас, відповідаючи на питання про забезпечення права на освіту для людей з інвалідністю, 34% сказали, що діти з психічними або ментальними порушеннями мають навчатися лише в спеціальних закладах. Для порівняння: щодо дітей з фізичною інвалідністю половина опитаних виступає за освіту для них на рівні з учнями, які не мають інвалідності. 

Скриншот сторінки дослідження

Соціологи з 18 липня до 8 серпня поточного року поцікавилися думкою 2113 респондентів, старших за 18 років. До вибірки не вносили мешканців територій, що тимчасово перебувають не під контролем української влади, а також тих, хто виїхав за кордон. 

Нагадаємо, що понад половину українців вважають, що люди з психічними або ментальними порушеннями небезпечні для суспільства. За надання їм рівних прав виступають майже втричі менше, ніж для людей з фізичною інвалідністю. 

Внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україні за два роки людей з інвалідністю побільшало на 10%.