Українці скаржаться на корупцію, дискримінацію та катування
24 жовтня 2012 року Україна звітує перед ООН про ситуацію з правами людини в рамках Універсального періодичного огляду (УПО). Уряд та правозахисники підготували та вже оприлюднили власні версії. А що думають про ситуацію з правами людини жителі України? Щоб з’ясувати це, Центр інформації про права людини та Центр «Соціальна дія» за підтримки ПРООН провели всеукраїнську кампанію “Права людини в Україні: твій голос важливий”.
Українцям запропонували відповісти на 13 запитань з різних аспектів дотримання прав людини, що відповідали тим рекомендаціям, які Україна отримала і погодила під час попереднього УПО у 2008 році.
Кампанія тривала у вересні-жовтні 2012 року. Опитування відбувалося одночасно в інтернеті (на сторінці Центру інформації про права людини, у соціальних мережах), а також у 6 містах України (Києві, Львові, Херсоні, Сімферополі, Сумах та Луганську).
Всього в рамках кампанії «Твій голос важливий» було опитано біля 4 тисяч людей: 1800 осіб на вулицях українських міст і 2150 осіб в інтернеті.
Результати кампанії розповсюджені під час універсального періодичного огляду України на засіданні Ради ООН з прав людини 24 жовтня 2012 року в Женеві. Таким чином країни-члени ООН зможуть почути не лише позиція українських правозахисників та уряду, але й думку мешканців України про те, які саме права людини найчастіше порушуються.
Що ж думають українці про порушення прав людини в своїй країні?
На початку дослідження респондентам пропонувалося відповісти на відкрите запитання «Що, на вашу думку, є найбільшим порушенням прав людини в Україні?». Відповідаючи на нього, люди на вулицях називали більше 120 різних варіантів.
Найбільш поширені відповіді: «багато порушень» (22,9%),«низькі соціальні виплати – пенсії, соціальні допомоги тощо» (22,5%),«корупція» (13,4%), «погане медичне обслуговування» (10,7%) та «наша влада – порушення прав» (9,8%).
Тоді як опитані в інтернеті виділяють відсутність права на справедливий суд як найбільше порушення прав людини. Це і несправедливі судові розгляди, і невиконання судових рішень, і корумповані суди, і контроль влади за рішеннями суддів тощо.
Люди пишуть, що без права на справедливий суд неможливе і дотримання інших прав.
«Порушення права на справедливий суд, що спричиняє незахищеність всіх інших прав».
На другому місці за частотою згадування знаходяться три відповіді: «корупція», «відсутність чи обмеження свободи слова» та «наша влада – порушення прав».
«Порушення Конституції України. Влада повністю корумпована. Знущаються над народом задля своєї користі. Влада – гнобителі народу!»
«Судова та правоохоронна системи, які насправді є упередженими катувальними органами, й повністю контролюються партією влади, чия ціль – залякати людей. Верховна Рада, яка ухвалює антиконституційні закони (закон про російську мову, пропаганду гомосексуалізму тощо)».
«Корупція і катування у правоохоронних органах» сприймається не менш емоційно, проте більш предметно.
«Тортури, інше жорстоке і нелюдське поводження з боку міліції – безкарність міліції та представників інших державних структур».
Ще дві категорії, що набрали багато голосів, – це «дискримінація за різними ознаками» та «погана економічна ситуація».
Згадуючи дискримінацію, більше половини респондентів зауважували про дискримінацію саме за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності.
Коментуючи погану економічну ситуацію, респонденти найчастіше писали про бідність та відсутність соціальних гарантій, як такі, що найбільше порушують права людини.
«Відсутність діючого антидискримінаційного законодавства (те що прийняли у ВР – просто папір, з якої можна робити паперові літачки)».
«Велика бідність, навіть не бідність – а злиднота. Як можна говорити про розвиток громадянського суспільства, підвищення правової освіти, якщо людина за шмат хліба готова на все: і голосувати за тих, кого скажуть, і мовчати тихенько» .
«Чи порушувалися ваші права протягом останніх чотирьох років?» – «Так» – вважають 59,6% опитаних на вулиці та 75,4% відповідачів он-лайн.
«Наскільки поширеною є проблема корупції в органах державної влади?» – «Так» – відповіли 66,4% опитаних на вулиці та 84,6% користувачів інтернету. Коментували вони це так:
«Корупція залишається правилом поведінки, незважаючи на складне антикорупційне законодавство, що відповідає міжнародним стандартам».
«Чи розповсюджене домашнє насильство в Україні?» – «Так» – вважають 38% опитаних на вулицях шести міст та 34,5% користувачів мережі.
«В Україні люди часто насильство сприймають лише як побиття, але не розуміють, що моральні знущання, приниження, обмеження свободи членів родини, матеріальний тиск – це теж насильство. Крім того, залишилась культура “не виносити сміття з хати” та “дитина має мати рідного батька”, навіть якщо він її б’є та принижує. Ще одна проблема – релігійна, православні священики на звернення жінок до них з запитанням, що робити, переважно відповідають, що жінка має терпіти».
«Чи треба викладати права людини як окремий предмет у навчальних закладах?» – 76,6% вуличних респондентів за те, щоб викладати права людини. З ними погоджуються і 71,8% користувачів мережі.
«Звісно, так! Якщо знатимеш свої права, то хоч жити буде краще».
«Чи потрібно створювати окрему систему правосуддя для неповнолітніх?» – 58,8% опитаних на вулиці згодні із цим, однак майже всі заперечували, коли чули термін «ювенальна юстиція», майже такий результат і в інтернеті – 62,3%.
«Головне, щоб вона була ефективною і вирішувала справи неповнолітніх… а не просто існувала як ще одна діра для бюджетних коштів».
«Чи захищені українці від дискримінації за різними ознаками (інвалідність, вік, соціальний статус, гендер тощо)?» – Незахищені, вважають 68,3% вуличних респондентів. 70,5% респондентів в мережі також відповіли «ні».
«Людина, яка не схожа на більшість (інша раса, гей чи інвалід), зазнає утисків на всіх рівнях соціального життя»
«Чи є Уповноважений ВР з прав людини достатньо незалежним для ефективного контролю за дотриманням прав людини в системі органів державної влади?» – «А хто це?» – відповіли 19% респондентів на вулиці. Користувачі інтернет коментували це запитання так:
«З огляду на українську практику, ні. Незалежність від системи держорганів часто залежить від авторитету того, хто обіймає цю посаду. Поки я надаю кредит довіри теперішньому омбудсмену. А вже її діяльність упродовж певного часу підтвердить, наскільки вона є незалежною від держави».
«Чи можна ефективно оскаржити незаконні дії працівників міліції?» – «Неможливо» – вважають 37,8% опитаних в різних містах України. 46,9% користувачів інтернету відповіли: «Можна, але дуже складно».
«Жалітися немає куди. Повно прикладів, коли в міліції катують затриманих, щоб витрясти із них свідчення. А коли справу направляють до внутрішньої служби безпеки чи в прокуратуру, тиск на потерпілого ще більше посилюється, тому він забирає заяву».
«Чи є умови утримування в місцях позбавлення волі в Україні прийнятними?» – Неприйнятними такі умови вважають 51,3% вуличних респондентів. «Так» – відповіли лише 4,9% відсотків опитаних в мережі.
«Я там не була і бути не хочу. Але те, що чую і що розказують, – то ніхто там ні про що не дбає».
«Чи потрібен окремий механізм контролю за діяльністю правоохоронних органів?» – «Так» – вважають 86,3% користувачів інтернету. «Не потрібен» – відповіли лише 18,2% опитаних на вулиці
«Не знаю, як це зробити організаційно, але щось міняти на краще точно треба. І негайно».
«Чи є в Україні свобода слова?» – «Так» відповіли лише 27,7% вуличних респондентів, тоді як 39,5% вважають свободу слова дуже обмеженою. Користувачі мережі проголосували за дуже обмежену свободу слова – 64,6%.
«Є елементи такого явища, як “свобода слова”. Річ в тому, що повнофункціональна – повноцінна свобода слова є тоді, коли є інституційний зворотній зв’язок – коли органи влади реагують на критику, викривальні матеріали в ЗМІ. В Україні можна опублікувати викриття – про Межигір’я, наприклад – але ні влада ні “народні маси” такими викриттями не переймаються: і влада, і соціум придуркуваті – це гірка правда нашого життя».
«Чи можна в Україні безперешкодно проводити мітинги та інші мирні зібрання?» – «Ні» – відповідають 42,8% мешканців різних міст України. «Так» відповіли лише 18,4% опитаних он-лайн. Вони також зазначають, що:
«Це залежить від того, хто і навіщо проводить мітинг. Прикладів обмеження цього права багато. Часом самі організатори мітингів стають причиною того, що їм забороняють – через правову безграмотність і невміння організувати зібрання відповідно до вимог законодавства».
«Так – якщо це буде провладний мітинг ))»
Отже, українці розповіли Раді з прав людини ООН про такі порушення прав людини в Україні, як «право на справедливий суд», «свобода слова», «свобода від катувань та жорстокого поводження», «право не бути дискримінованим» та багато інших.
На що саме вкажуть Україні країни-учасниці ООН, які рекомендації прозвучать та як їх виконуватиме Україна – побачимо вже скоро.
________
*Універсальний періодичний огляд (УПО) — це найбільший світовий моніторинговий механізм за дотриманням прав людини, у рамках якого кожна країна-член Організації Об’єднаних Націй мусить звітувати, як вона дотримується прав і свобод людини — і отримувати критичну оцінку свого звіту.
** Опитування в інтернеті проводилося з 17 вересня по 10 жовтня 2012 року. Результати он-лайн кампанії доступні для перегляду на сайті Центру інформації про права людини, а також у соціальних мережах. Дані інтернет-опитування не є соціологічним дослідженням: вони відображають лише думку частини активних користувачів інтернету.
*** Вуличне опитування проводилося в 6 містах (Херсон, Сімферополь, Суми, Луганськ, Львів та Київ). Польова фаза відбувалась з 14 по 27 вересня 2012 року. Опитування відбувалося методом особистого формалізованого інтерв’ю (face to face). Опитано 1800 респондентів у віці від 18 років і старших. Помилка репрезентативності дослідження (з імовірністю 0,95) становить 4,1% для населення великих міст (250 тис. населення і більше).
