“У нас дискримінації немає. Це в Лондоні – там негрів б’ють” – міліція
Ані чиновники, ані прокуратура, ані міліція, ані суди не помічають факти дискримінації. Не помічають, зокрема, через незнання антидискримінаційного законодавства, небажання його вивчати й пасивне ставлення до проблеми. Саме такий висновок зробили організатори семінарів для представників органів влади міст Мукачево, Одеса, Херсон, Павлоград у межах проекту “Підвищення рівня знань представників державних установ у сфері захисту громадян від дискримінації”.
“У нас дискримінації немає. Це в Лондоні – там негрів б’ють”, – так висловився один працівник правоохоронних органів Мукачево на запрошення відвідати семінар Наталі Козир, координатора проектів Благодійного фонду “Розвиток”.
Також Козир наголосила щодо підвищення рівня знань представників органів влади, що там “нічого підвищувати”: “Там просто нульовий рівень знань. А місцева прокуратура не просто не прийшла, а й письмово відповіла, що права людини – це не в її компетенції. Щоправда це завуалювала красномовною фразою, мовляв, “питання сприяння участі… лежить поза межами повноважень”.
Як розповіли експерти, траплялися й зовсім неприпустимі випадки, коли судді Мукачівського міськрайонного суду прямо зізнавалися, що «у нас в суді ще ніхто особливо не читав закон про дискримінацію».
Не краща ситуація і у випадках домашнього насильства, коли міліціонери категорично відмовляються помічати подібні випадки, якщо жертва домашнього насильства сама не подала скаргу. В процесі дискусії з мукачівським правоохоронцем тренер прямо питала: “А що ж робити, якщо ви чудово бачите, що жертва домашнього насильства постраждала, а вона в той же час стверджує, що ні? Відповідь: а може їй подобається, коли б’ють. Бувають же мазохісти!”, – зазначила Козир.
Пасивність в питанні підходу до дискримінації полягає ще й в самому нерозумінні суті дискримінації, зауважують спікери. Коли юристи звертаються в місцеві органи влади, то чують у відповідь, що у нас взагалі не буває такого явища. Пасивність полягає в небажанні брати участь у заході. Для відмови використовуються будь-які причини. Наприклад, в країні війна, тому службовцям не до подібних питань, чи пояснення, що весь особовий склад якраз зайнятий, тож не може бути присутнім.
Наталія Козаренко, координатор прймалень Херсонського обласного фонду милосердя та здоров’я запропонувала створити так званий “банк дискримінаційних ситуацій”. Щоб у ньому накопичувати “негативний досвід”: “Адже правоохоронці чи судді, наприклад, часто аргументують, що до них не звертаються із такими скаргами”, – зазначає експертка.
Ігор Брінош, заступник голови Одеської обласної організації Всеукраїнської громадської організації “Комітет виборців України” зауважив, що ситуацію щодо нерозуміння представників влади дискримінації можна змінити – якщо терпляче налагоджувати діалог між владою та громадськістю, проводити спільні заходи і – що головне – контролювати владу
