У Казахстані голодують працівники, протестуючи проти переслідувань профспілок
Казахстанська влада 9 січня висунула офіційне звинувачення Ларисі Харьковій, голові Конфедерації незалежних профспілок Республіки Казахстан (КНПРК), яка є членом Міжнародної конфедерації профспілок. Її звинувачують у масштабному нецільовому використанні і розтраті профспілкових коштів.
Про це повідомляє базована в Женеві IndustriALL Global Union.
За повідомленням усі документи в офісі конфедерації вилучено. Діяльність конфедерації, яка була зареєстрована тільки в лютому 2016 року, паралізована.
До цього, 4 січня, задовольняючи позов Міністерства юстиції Казахстану, суд виніс рішення про примусовий розпуск КНПРК. Аналогічні рішення були прийняті судом щодо двох членських організацій – Національного союзу працівників охорони здоров’я та Національної спілки надомних працівників. Також позови подані проти інших національних галузевих профспілок, що входять у конфедерацію.
Раніше Лариса Харькова розповіла інформаційному агентству “Фергане”, що організація через позови казахстанського Мін’юсту може втратити не тільки свій республіканський статус, а й втратити всі свої регіональні структури.
“Зараз ми зіткнулися з жахливою ситуацією – закриття профспілок державою. Спочатку був прийнятий репресивний закон “Про профспілки”, що порушив наші права і всі міжнародні конвенції. Ці нововведення пропонували всім профспілкам пройти перереєстрацію, визначитися зі своїми статутами і положеннями, відтак протягом шести місяців вступити до якої-небудь галузевої або республіканської структури. Ми все це зробили. Але зрештою Міністерство юстиції замість того, щоб реєструвати наші філії, почало подавати позови про скасування державної реєстрації”, – повідомила вона.
За її словами, на початок грудня 2016 року п’ять галузевих профспілок, що входять у конфедерацію, подали заявки на відкриття 40 філій у різних містах Казахстану, але державну реєстрацію зуміли пройти лише 16 регіональних представництв.
За більше ніж півтора року КНПРК отримала понад 25 відмов у реєстрації. Профспілкові працівники нарікають, що весь цей час вони не можуть займатися захистом трудових прав робітників і залучати нових членів – усі сили йдуть на спробу самозбереження.
Офіційною причиною для розпуску КНПРК начебто стало порушення термінів подачі документів на перереєстрацію. Таку процедуру повинні були пройти всі профспілки в Казахстані після прийняття національного закону про профспілки у 2014 році.
“Очевидні ознаки того, що департаменти юстиції навмисно затягували процес, користуючись тим, що немає чіткого механізму реєстрації змін до Статуту профспілки”, – ідеться в повідомленні IndustriALL Global Union.
У Глобальному Союзі запевняють, що десятки робітників нафтосервісного підприємства “Oil Construction Company” (OCC) заявили про готовність вийти на голодування з 15 січня на знак протесту проти ліквідації національного профцентру. Влада міста Актау заборонила акцію, однак робітники мають намір перебувати біля офісу OCC цілодобово і відмовлятися від прийому їжі, доки не буде прийняте рішення про відновлення роботи КНПРК.
Водночас деякі робітники цього підприємства продовжують голодування вже шостий день. Вони відмовляються переходити до складу офіційної профспілки, яка, за їхніми словами, не може захистити їхніх прав.
Голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець обурений розпуском Конфедерації і загрозами взяття під варту Лариси Харькової. Він називає розпуск штучним і зазначає, що події в Казахстані не можна назвати несподіваними.
“Тиск на незалежні профспілки в Казахстані і спроби знищити їх спостерігаються упродовж тривалого часу. Зрештою, така ситуація, як з КНПРК, можлива лише в недемократичних державах. Знаючи лідера КНПРК, не вірю, що така людина, як вона, віддана профспілковій справі, могла би вчинити подібні дії”, – сказав Михайло Волинець у коментарі Центру інформації з прав людини.
Він упевнений, що світова профспілкова громадськість повинна проявити солідарність і стати на захист КНПРК і чесного імені Лариси Харькової.
“Важливо бути солідарними, щоб справжні незалежні профспілки могли і далі діяти і розвиватися в Казахстані. Конфедерація вільних профспілок України (КВПУ) підтримує відносини з колегами КНПРК і знає, як важко їм захищати права робітників”, – каже Михайло Волинець.
“Таких людей, як Лариса Харькова, у Казахстані – одиниці. Тому показова розправа над нею – один із методів залякування мільйонів працівників”, – додає він.
Він також вважає, що не можна забувати про трагедію в Жанаозені, коли нафтовиків, які виступали проти невиплати зарплати, розстріляли, а лідерів протесту – заарештували.
“Можливо, якби світова громадськість була активнішою, такого б не сталося. Ми сподіваємося, що Міжнародна конфедерація профспілок, Пан’європейська регіональна рада МКП, Глобальна профспілка IndastriAll дадуть належну оцінку подіям у Казахстані і використають усі наявні механізми впливу, щоб захистити свободу асоціації та права працівників Казахстану”, – резюмував Михайло Волинець.
