Російська окупація Криму змусила Росію примусово видавати місцевим жителям окупаційні документи, але Україна не визнає їх дійсними та працює над механізмами реінтеграції півострова, захисту прав громадян і відновлення українського правового поля.
Представництво президента України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
розповіло про другий реінтеграційний крок звільненого Криму, що стосується “документів” та правочинів, виданих та здійснених за роки тимчасової окупації Росією півострова.
У відомстві нагадали, що з початку тимчасової окупації Криму Росія розпочала примусово видавати жителям півострова окупаційні документи, зокрема так звані “паспорти”, штучно нав’язуючи громадянство іншої країни.
У представництві вказують: окупанти створили такі умови життя, що людина, яка проживає на тимчасово окупованій території, фактично не може користуватися більшістю послуг, реалізовувати свої права та навіть задовольняти свої базові потреби без отримання окупаційних
“паспортних документів”.
Окрім цього, держава-окупантка поширює міфи, що нібито з відновленням контролю України над півостровом наша держава розпочне переслідувати людей та притягати всіх до відповідальності за отримання таких документів від окупаційної адміністрації. Водночас країна-агресор замовчує, що Україна примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на ТОТ, громадянства держави-окупанта не визнає, а видані окупаційною адміністрацією “документи” є нікчемними за своєю юридичною природою. Тому закиди Росії є безпідставними.
У представництві президента ще раз підкреслили, що Україна не буде переслідувати й притягувати до відповідальності осіб тільки через наявність так званого “паспорта РФ”.
“Україна ідентифікує українських громадян, які жили в Криму до окупації і які народилися вже під час неї, нашими громадянами. Таку правову позицію Україна заявляла в абсолютно всіх міжнародних судових інстанціях”, – мовиться в повідомленні представництва.
Україна наразі працює над реінтеграційними рішеннями, зокрема у сфері створення дієвих правових механізмів, які сприятимуть відновленню українського правового поля після деокупації.
Представництво президента України в АРК наголошує, що захист прав і свобод людини – пріоритет держави в процесах деокупації та реінтеграції. Це охоплює дотримання як національних, так і міжнародних стандартів, механізмів правосуддя та захисту вразливих груп населення.
Повідомляється, що під час розроблення нормативно-правових актів їхні автори розглядають усі аспекти суспільного життя. Крім того, враховується тривалість періоду тимчасової окупації Криму, а це питання, зокрема:
- Отримання документів державного зразка (свідоцтва про народження, смерть, здобутої освіти, документів що посвідчують особу тощо). До прикладу, тільки 7% фактів народження та 1% фактів смертей, що відбулися на території Криму, наразі зареєстровано за законодавством України.
- Визначення підходів до правочинів, вчинених на ТОТ, та судових рішень. Планується, що видані окупаційними адміністраціями “документи”, які впливають на права і свободи громадян України, підлягатимуть перевірці.
- Відновлення публічної влади (створення тимчасових державних органів управління на період до повної реінтеграції звільнених територій, проведення виборів та відновлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування).
- Відповідальності осіб, які скоїли тяжкі / особливо тяжкі злочини та кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
- Створення умов для реалізації прав корінних народів України у всіх сферах, визначених у Законі “Про корінні народи України”.
“Державою вже напрацьовуються реінтеграційні заходи, серед яких розглядається притягнення до відповідальності колаборантів, які свідомо співпрацювали з окупаційною адміністрацією. Це окреме питання.
Важливим є справедливе покарання винних у міжнародних злочинах та злочинах проти національної безпеки України, а також розробка механізмів визначення з мірою відповідальності або звільнення від неї для тих, хто не скоїв тяжких злочинів. Також необхідно передбачити механізми відшкодування збитків, завданих громадянам та юридичним особам діями держави-окупантки”, – мовиться в повідомленні.
Серед інших питань у реінтеграції –
майнове питання. Представництво президента вже має напрацювання, що передбачають перегляд правочинів у випадках порушення прав громадян України.
Як відомо, держава-окупантка незаконно поширює свою юрисдикцію на ТОТ півострова. Саме тому більшість правочинів з оформлення права власності чи відкриття бізнесу відбуваються згідно з російським окупаційним законодавством.
Представництво президента в АРК вказує: у кримчан можуть виникати побоювання, що Україна після деокупації може не визнати їхніх прав на власність, але право власності гарантоване Конституцією України, і у відомстві запевняють, що обов’язково будуть запроваджені спеціальні механізми верифікації правочинів, вчинених на ТОТ.
23 серпня 2023 року Верховна Рада у своїй
заяві “Про пріоритетні напрями державної політики України у сфері деокупації, реінтеграції і відновлення Автономної Республіки Крим та міста Севастополя” чітко окреслила, що не визнаватимуться дійсними правочини, вчинені внаслідок незаконних дій окупаційної адміністрації з націоналізації, вилучення об’єктів права власності в законних власників так званими рішеннями окупаційних структур, рішеннями окупаційних судів тощо.
Українська влада не визнаватиме правочини, зокрема, з прав на нерухоме майно, якщо:
- однією зі сторін була держава-окупантка чи окупаційні адміністрації;
- їх укладено внаслідок незаконних дій окупаційної адміністрації з націоналізації майна держави, юридичних осіб і громадян України;
- майно вилучили в законних власників так званими рішеннями окупаційних структур, судовими рішеннями окупаційних судів.
Раніше правозахисники оприлюднили 11 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2024 рік.
Коаліція громадських організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройного конфлікту, закликала Верховну Раду визначити категорії осіб, постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, для надання їм повноцінної підтримки та захисту.
Правозахисники наголошують, що попри тривалий збройний конфлікт і сотні тисяч осіб, які зазнали шкоди, в українському законодавстві немає визначення, кого можна вважати постраждалими внаслідок збройного конфлікту. Вони також констатують, що, через те що немає стратегічного державного бачення, не вдалося запровадити комплексну систему обліку й підтримки та допомоги потерпілим, яка має ґрунтуватися на оцінюванні завданої шкоди кожному постраждалому та на гнучкому підході до її компенсації.
Протягом 2022–2023 років на міжнародному рівні були ухвалені важливі документи в частині майбутньої компенсації шкоди, спричиненої збройною агресією проти України. Зокрема, під егідою Ради Європи був створений Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією РФ проти України. Втім, як наголошують правозахисники, на національному рівні є потреба визначення категорій осіб, які постраждали від війни, а також системи обліку шкоди, завданої життю та здоров’ю потерпілих.
