У законопроєкті про Омбудсмана треба врахувати європейські принципи: на що звертають увагу експерти
В Україні необхідно оновити закон про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, що є частиною євроінтеграційних зобов’язань. Експерти звертають увагу, що редакція законопроєкту № 13181 потребує доопрацювання, адже не повністю відповідає міжнародним стандартам.
Про це йшлося під час експертного обговорення, організованого 17 грудня Офісом уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Центром прав людини ZMINA.
Фото: ZMINAОмбудсман Дмитро Лубінець зазначив, що законопроєкт є частиною євроінтеграційного курсу України, зокрема передбачений у дорожній карті з питань верховенства права. Також оновлення законодавства про удосконалення правових засад діяльності Уповноваженого є умовою збереження статусу “А” відповідно до Паризьких принципів.
“Проєкт закону пропонує комплексні зміни: розширення меж парламентського контролю, уточнення переліку вимог до кандидатів на посаду Уповноваженого, зниження вікового цензу до 35 років, упорядкування інституційної архітектури та створення правових передумов для забезпечення фінансової незалежності інституції, посилення функцій національного превентивного механізму”, – зазначив Омбудсман.
Також передбачені спеціальні повноваження у сфері захисту прав дитини, протидії дискримінації та міжнародного співробітництва.
Фото: Офіс омбудсманаЗа її словами, законопроєкт містить багато позитивних норм, на які давно вказувала правозахисна спільнота. Зокрема: зниження вікового цензу для кандидатів на посаду Уповноваженого, надання Омбудсману права звертатися з пропозицією до парламенту щодо ратифікації міжнародних договорів у сфері прав людини. Також – сприяти документуванню воєнних злочинів і поверненню громадян України з території країни-агресора, звертатися до парламенту з пропозиціями створити тимчасові слідчих або спеціальні комісії, посилені гарантії реалізації національного превентивного механізму.
Водночас у правозахисників є певні застереження, які стосуються залучення громадськості до діяльності інституцій Уповноваженого.
“На нашу думку, процедура висування кандидатів на посаду Уповноваженого, яка передбачена цим пакетом законопроєктів, не повністю відповідає міжнародним принципам і стандартам, зокрема Паризьким принципам ООН”, – звернула увагу Тетяна Печончик.
Паризькі принципи передбачають, що у процедурі обрання Уповноваженого з прав людини має бути забезпечене плюралістичне представництво організацій громадянського суспільства, що беруть участь в просуванні захисту прав людини.
“Але в самому законопроєкті нічого не змінюється, вся процедура залишається. Тобто право внесення пропозиції щодо кандидатур на посаду Уповноваженого залишається на розсуд голови Верховної Ради або щонайменше однієї чверті народних депутатів”, – наголосила вона.
За словами Тетяни Печончик, проєкт закону також не містить положень про будь-яке залучення представників громадянського суспільства, правозахисних організацій до процедури відбору кандидатів на посаду Уповноваженого – наприклад, через проведення відкритих консультацій, публічних обговорень.
Другою проблемою у законопроєкті експертка назвала норму про те, що контроль Уповноваженого за додержанням конституційних прав і свобод людини поширюється на необґрунтовано широке поле суб’єктів – зокрема, не лише на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а й на громадські об’єднання, підприємства, установи:
“Це виходить за межі суті мандату Уповноваженого і суперечить Конституції, адже Уповноважений має передовсім розглядати скарги будь-яких осіб щодо порушень прав людини з боку органів державної влади”.
Тетяна Печончик додала, що Центр прав людини ZMINA підтримує ухвалення законопроєкту у першому читанні з подальшим доопрацюванням з урахуванням зауважень правозахисної спільноти.
Менеджерка проєктів з прав людини та доступу до правосуддя Програми розвитку ООН в Україні Світлана Колишко звернула увагу на необхідність ухвалити нову редакцію про діяльність Уповноваженого, бо чинний закон був ухвалений у 1996 році й морально застарів.
На її думку, в рамках підготовки законопроєкту до другого читання важливо буде забезпечити обговорення редакції документа із залученням широкого кола громадських організацій та політичних сил.
“Повертаючись до стандартів, є декілька моментів, які є критично важливими. По-перше, це процедура обрання, яка впливає на незалежність інституції, рівень довіри до інституції, а також процедура припинення повноважень. Без прозорості та виписаної процедури будь-який омбудсман, незалежно від того, наскільки він буде професійним, незалежним і гарно виконувати свої функції, буде завжди знаходитися під ризиком несприйняття або дострокового припинення повноважень”, – наголосила Колишко.
Вона додала, що фінансова незалежність інституції є ключовою для реалізації розширеного мандата, включно з моніторингом прав людини, виконанням рекомендацій та просвітницькою діяльністю. Без належного фінансування неможливо забезпечити ефективність роботи Секретаріату та якісне виконання функцій Уповноваженого.
Голова Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС) в Україні Рольф Холмбо зауважив, що однією із ключових проблем, на які звернули увагу експерти, є процес відбору кандидатури Уповноваженого.
“Важливо, щоб у законопроєкті не інституціоналізувався процес політичних призначень. Необхідно врахувати, щоб призначення ґрунтувалися на заслугах, а також щоб був вільний та відкритий конкурс, публічні консультації, зокрема з організаціями громадянського суспільства”, – зазначив Холмбо.
За його словами, ще один аспект, який потребує уваги, полягає у незалежності функції Омбудсмана. Зокрема, щоб Уповноважений міг функціонувати незалежно, а також мати можливість сказати щось, що в певний момент може мати вирішальне значення для представників влади у країні.
“Якщо Омбудсман не відчуває, що може це зробити, то виникає проблема всього процесу. Процес звільнення, ймовірно, потребує більш детального розгляду, щоб він узгоджувався з Венеційськими та Паризькими принципами”, – додав голова КМЄС в Україні.
Нагадаємо, раніше ZMINA писала, що законопроєкт про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не відповідає зобовʼязанням України для вступу до ЄС та необґрунтовано розширює коло суб’єктів контролю Омбудсмана, зокрема на громадські об’єднання. Про це йдеться в аналізі проєкту закону, який провели аналітики Центру прав людини ZMINA.
