У Пакистані родини приховують справжні причини смерті жінок, а постраждалі від зґвалтувань бояться звертатися по допомогу

У Пакистані родини нерідко приховують справжні причини смерті жінок, а постраждалі від сексуального насильства не звертаються по допомогу через недовіру до поліції, медиків і судів. Правозахисники та лікарі наголошують, що це лише невелика частина випадків гендерно зумовленого насильства, більшість із яких так і залишаються невідомими.

Про це в інтервʼю The Guardian розповіла головна поліцейська хірургиня департаменту охорони здоров’я провінції Сінд докторка Суммая Саєд-Тарік, яка вже 26 років документує випадки насильства в системі судово-медичної експертизи Карачі.

Фото: Nadeem Khawar / EPA

Приводом для розмови стала серія резонансних злочинів, що сталися в Пакистані протягом кількох днів у червні.

Спочатку 64-річний житель Карачі сам прийшов до поліції та зізнався у вбивстві своєї 58-річної дружини Асми Бегум. Він пояснив, що жінка відмовила йому в сексі, після чого він убив її.

Наступного дня в місті Кветта працівник державної лікарні облив кислотою 29-річну лікарку Махнур Насір біля її будинку. Жінка зазнала опіків 35% тіла, її доставили на лікування до Карачі. Підозрюваний загинув під час затримання, коли, за даними поліції, намагався втекти.

Ще через два дні троє чоловіків залишили біля лікарні в окрузі Джанг непритомну 17-річну дівчину. Поліція встановила підозрюваних за записами камер відеоспостереження. Слідчі вважають, що дівчину викрали, накачали наркотиками та зґвалтували. Згодом вона померла.

Також у червні в Лахорі померла 18-річна хатня працівниця. Перед смертю вона встигла повідомити поліції, що син її роботодавця та його водій неодноразово її ґвалтували. Причиною смерті стали ускладнення після кількох абортів.

За словами Суммаї Саєд-Тарік, рівень жорстокого насильства в країні стрімко зріс, а суспільство дедалі більше сприймає його як норму. Вона наголосила, що резонансні злочини – лише вершина айсберга.

Лікарка назвала Карачі своєрідною “лабораторією” злочинності, адже багатонаціональне місто відображає майже всі форми насильства, яких зазнають жінки в Пакистані. Водночас значна частина таких випадків ніколи не потрапляє до офіційної статистики, адже, коли жінка помирає внаслідок насильства, родичі часто пояснюють смерть падінням, отруєнням, самоспаленням або самогубством. Іноді вони навіть інсценують суїцид.

Однією з головних перешкод для встановлення істини лікарка назвала небажання родин дозволяти проведення розтину. Хоча закон цього вимагає, сім’ї часто протестують, щоб не допустити підтвердження підозр щодо насильницької смерті.

На думку Саєд-Тарік, саме через приховування таких злочинів Пакистану необхідно створити ефективну систему їхнього обліку. Вона працює над створенням першої в країні, а можливо, й у всій Південній Азії системи моніторингу феміцидів – умисних убивств жінок через їхню стать.

Особливо складною, за словами лікарки, залишається ситуація із сексуальним насильством у шлюбі. Про такі випадки медики дізнаються лише тоді, коли жінку доставляють до лікарні в критичному стані.

Суммая Саєд-Тарік зазначила, що постраждалим часто не вірять ні медики, ні поліція, ні навіть суди. Через це багато жінок, які наважуються повідомити про насильство, зрештою не отримують жодної допомоги. Саме тому значна частина таких злочинів залишається нерозкритою, а до правоохоронців звертаються лише тоді, коли ситуація стає критичною.

Лікарка згадала один з випадків, який досі не може забути. Минулого року до неї потрапила жінка, яка зазнала жорстокого сексуального насильства вже через два дні після весілля. За словами її брата, чоловік завдав їй тяжких травм, використовуючи металеву трубу, а також погрожував убити, якщо вона комусь про це розповість. Попри сильну кровотечу родина чоловіка приховувала стан жінки й не зверталася по медичну допомогу.

Багаторічна практика, за словами Саєд-Тарік, показала їй, що багато чоловіків не сприймають жінок як рівних людей, а ставляться до них як до власності.

Коментуючи вбивство Асми Бегум, медикиня наголосила, що чоловік виявив надзвичайну жорстокість лише через відмову дружини вступити з ним у сексуальні стосунки.

Після цього злочину в пакистанських соцмережах з’явилася велика кількість дописів на підтримку підозрюваного. Деякі чоловіки, серед яких були й адвокати, виправдовували вбивство “непослухом” дружини та навіть пропонували представляти його інтереси в суді.

Суммая Саєд-Тарік зазначила, що її це не дивує. За роки роботи вона неодноразово зустрічала свекрух, які вважали, що їхні сини правильно “навчили дружин страху Божому”. За її словами, такі люди не можуть прийняти саму можливість того, що жінка має право відмовити чоловікові, а свої погляди часто обґрунтовують релігійними аргументами.

Лікарка спростувала поширений стереотип, що сексуальне чи домашнє насильство стосується лише окремих соціальних груп, підкресливши, що його переживають жінки будь-якого віку, достатку та походження.

Після десятиліть роботи з потерпілими Суммая Саєд-Тарік дійшла висновку, що найважливіше, чого вони потребують, – це не лише медична чи юридична допомога, а передусім людина, яка повірить їхнім словам.

Нагадаємо, що торік організація “ООН-Жінки” разом з агенцією IMPACT BBDO запустила рекламну кампанію, спрямовану на привернення уваги до проблеми домашнього насильства в Пакистані.

У серії відео показані жінки, на шкіру яких наносять малюнки хною. Замість традиційних весільних візерунків зображено сліди насильства: синець під оком, відбитки пальців на шиї, травми на лобі та порізана губа.