У Києві родичі військовополонених провели мирну акцію “Серце на волю”

В Києві 13 січня родини військовополонених провели на майдані Незалежності мирну акцію “Серце на волю”: вони вийшли підтримати полонених, зниклих безвісти та цивільних заручників, щоб стати їхнім серцем, очима та голосом.  

Як повідомляє кореспондент видання ZMINA, організатором акції виступило громадське об’єднання “Полігон 56″, а в заході взяли участь близько ста сімей, чиї рідні досі перебувають у російських катівнях.

Фото: “Полігон 56”

Рідні, які зібрались на Софійській площі, мали пройтися ходою до майдану Незалежності, але цьому завадила повітряна тривога. Тож люди змушені були спуститися в укриття.

Акція на майдані розпочалася з хвилини мовчання, молитви військового капелана з церкви InTouch за українських захисників та пісні “Молюсь за Україну”, яку виконала дівчина, на ім’я Міла.  Потім слово взяли рідні військовополонених, які розповіли про свій біль, проблеми та боротьбу за близьких, а також наголосили на тому, що потрібно об’єднуватися.

Захід відвідали співачка Анастасія Приходько зі співаком Олександром Суровим, які виконали пісню “Холод”. Під час виступу Анастасія подякувала матерям за те, що вони виховали таких сильних і відважних синів. Виконавиця висловила готовність допомагати родинам та усіляко їх підтримувати: “До останнього подиху та патрона“. 

Фото: “Полігон 56”

Анастасія Племенник, донька військовополоненого та секретар асоціації “Адамант”, розповіла ZMINA, що один з нещодавно звільнених бійців розповів їй про батька, який зараз перебуває у полоні. Чоловік сказав, що бранці знають: рідні за них борються та постійно ходять на акції в їхню підтримку.

“Що завдяки нам вони сьогодні дома. Я йому відповіла, що це ми їм дякуємо за відвагу… У грудні минулого року до них в камеру підселили хлопця, який потрапив у жовтні в полон. Він їм розповів про звільнені території – Херсон, Харківщину. Розповів про наші акції та зброю, яку дають союзники“, – каже жінка.

За словами Племенник, головна мета акції – донести суспільству правду про те, що відбувається з українцями в полоні. Адже воно нічого не знає про справжню кількість бранців та в яких умовах вони утримуються. Інколи в активістки складається враження, що наші люди відірвані від реальності. Саме тому такі акції мають відвідувати не лише родичі зниклих безвісти та полонених, а й просто громадяни.

“Росія чинить геноцид проти українського народу, росіяни вбивають наших людей, крадуть наших дітей, крадуть цивільних. Не всі полонені доживають до обміну. Ми маємо про це говорити на всіх міжнародних майданчиках. Ми маємо тиснути на усі міжнародні організації, щоб вони допомогли витягнути наших рідних з полону“, – переконана секретарка асоціації “Адамант”.

Племенник зауважила, що міжнародна спільнота також не усвідомлює, що відбувається з українцями в полоні. Вони досі не знають, як росіяни знущаються з них, постійно б’ють та катують. Це все можна почути з розповідей тих, хто повернувся звідти додому. Жінка вважає, що росіяни “з великою інтенсивністю знищують українців”.

Вона додала, що організатори запрошували на акцію, що відбулася 13 січня, представників Червоного Хреста та Координаційного штабу, але ніхто не прийшов.

Нагадаємо, в Україну 3 січня повернули 230 українців, військовослужбовців і цивільних, яких вдалося звільнити з російського полону. Серед них є ті, хто потрапив у неволю в перші дні повномасштабного вторгнення.

Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими наголосив, що нинішній обмін – найбільший за час повномасштабного вторгнення.

За інформацією штабу, в Україну повернулися 230 українців. З них 224 – військовослужбовці:

• 130 представників Збройних сил України, серед них ТрО – 14, ВМС – 14;
• 55 – Національної гвардії;
• 38 – Державної прикордонної служби;
• 1 – Національної поліції.

Також серед звільнених – шестеро цивільних, які були незаконно позбавлені волі.

Серед повернутих як ті, хто мав офіційний статус військовополоненого, підтверджений через Міжнародний комітет Червоного Хреста (182 людини), так і ті українські військовослужбовці, які вважалися зниклими безвісти та мали статус “пошук особи” (48).

Більшість звільнених – чоловіки (225), п’ять жінок. До рядового та сержантського складу належать 213 осіб, 11 – офіцери.