У квітні десять учасниць “Спільноти Оленівка” планують оголосити голодування на Майдані
У квітні десять учасниць ГО “Спільноти Оленівка” разом з родинами планують приїхати до Києва та розпочати акцію протесту – голодування. Таким чином вони хочуть привернути увагу української влади до проблем “азовців”, яких після “евакуації” з заводу “Азовсталь” мали повернути до України.
Про це видання ZMINA повідомила членкиня ГО “Спільнота Оленівки” Анна Лобова.
Фото: ГО “Спільнота Оленівки”За її словами, в акції 13 березня, яка проходила під стінами Верховної Ради, брали участь близько 50 людей, рідні яких перебувають у полоні. Протестувальники транслювали з колонок заяви представників влади, у яких звучали обіцянки якнайшвидшого повернення з полону оборонців “Азовсталі”.
“Це називали евакуацією на три-чотири місяці задля збереження життя. Але потім у полоні людей підірвали. На першу річницю президент не сказав жодного слова про Оленівку. Лише на другу річницю він згадав про теракт, тому що полк “Азов” показово вийшов на Майдан. Нам незрозуміла така реакція”, – обурюється Анна.
Протестувальники вимагали ухвалити законопроєкт №10188 про день жалоби за вбитими в Оленівці захисниками Маріуполя. Вони стверджували, що на початку січня 2024 року керівник Офісу президента України Андрій Єрмак запевнив їх у тому, що розв’яже це питання. Але своєї обіцянки так і не виконав.
“Нам деякі депутати казали, що це може переобтяжити календар пам’ятних дат. Ми розуміємо, що є багато дат, але є полон, і він страшний. І є його наслідки, і про це мають знати та пам’ятати”, – наголошує Лобова.
Щоб привернути до себе увагу можновладців, рідні військовополонених перекрили дорогу біля Верховної Ради. У такий спосіб вони також хотіли нагадати про обіцянку депутатів, яку вони дали на попередній акції 12 лютого 2025 року. Тоді до учасників акції вийшли парламентарі Геннадій Кассай (партія “Слуга народу”) та Олександр Ковальов (депутатська група “Відновлення України”). Вони пообіцяли рідним, що їхні питання розглянуть на парламентському комітеті з національної безпеки, оборони та розвідки.
“Нас мали запросити до комітету, щоб ми могли поставити всі свої питання людям, які дотичні до обмінів. Подібні зустрічі у них вже проводились. Коли ми запитали про дату зустрічі, нам відповіли “через декілька днів”. Але минув місяць і жодної відповіді ми не отримали”, – розчаровано каже Анна Лобова.
Поліція діалогу намагалася відмовити учасників акції від перекриття руху, пояснюючи це тим, що вони нічого цим не досягнуть, а зроблять лише гірше для себе.
“Ми спочатку не збиралися цього робити. Але коли ти бачиш, що повз тебе проїжджають люди і не реагують, то розумієш, що жодного сенсу у цьому стоянні немає. Тож ми пішли на цей вимушений крок”, – пояснює Анна.
Після перекриття дороги до учасників підійшло двоє представників спецслужб, один з яких назвався працівником об’єднаного центру при СБУ. А інший взагалі не представився. Тоді родини військовополонених попросили їх повідомити керівнику ГУР Кирилу Буданову про те, що вони хочуть з ним поспілкуватися. Але перший чоловік сказав, що ніхто до них не прийде. Другий, який не представився, взагалі сказав, що тепер вони будуть “довго чекати на своїх рідних”. Сказане ним настільки шокувало Анну та інших учасників акції, що вони й досі не можуть від цього оговтатися.
“Тоді ж я сказала представнику об’єднаного центру, що ми не розуміємо такої реакції”, – обурюється жінка.
Також на протестувальників накинулися з криками якісь жінка та чоловік. Останній, назвавшись колишнім атовцем, вимагав від поліції прибрати протестувальників з дороги, щоб вони не заважали вільному проїзду.
“Ці люди вигукували нецензурні слова типу “йдіть на х…”. Якщо він дійсно ветеран, то мав би нас зрозуміти”, – додає вона.
Коли пролунала повітряна тривога, усі учасники акції мали розійтися. Але до них підійшла поліція діалогу і попросила, щоб вони пройшли до готелю “Київ”. Там на них чекала поліція, щоб скласти адміністративний протокол за перекриття дороги. Як з’ясувалося, на родини військовополонених поскаржився невідомий, якого обурило те, що він не міг вільно проїхати.
Тож через відсутність ефективних дій з боку влади члени “Спільноти Оленівка” мають намір у квітні оголосити голодування на Майдані. Десять людей разом з сім’ями вийдуть на знак солідарності зі своїми рідними, які третій рік перебувають у полоні.
“Ми попередили представника НГУ про це. До того ж ми ще погоджуємо дату та обдумуємо, як це все правильно зробити, щоб до нас не було питань. Наприклад, поставити намети та забезпечити людей водою. Як нам бути під час комендантської години? Адже це дуже важкий крок. Всі емоційно виснажені, здоров’я теж. Але у нас, на жаль, немає іншого вибору”, – з сумом каже жінка.
Родини “азовців” сподіваються, що на них зверне увагу влада і вони нарешті зможуть повноцінно поспілкуватися. Наразі вони бояться за своїх рідних, яких у 2024 році почали перевозити вглиб РФ – до Уралу, Алтаю та Орська.
“Ми хочемо показати, що ми є голосом наших рідних, яких, як вони кажуть, врятували на “Азовсталі”. Але їх врятували на якийсь відсоток. Їм зараз дуже погано, і ми просто благаємо владу, щоб їх повернули. Вже минуло три роки. Я вірю, що наша держава може і має можливості їх повернути. Бо вони повернули командування, причому два рази”, – говорить Лобова.
Нагадаємо, українські та іноземні експерти майже похвилинно відновили хронологію подій в Оленівській колонії в ніч із 28-го на 29 липня 2022 року. У цьому їм допомогли свідчення очевидців злочину та матеріали журналістських розслідувань.
У липні 2022 року адміністрація пенітенціарної установи почала нашвидкуруч переобладнувати в барак один з виробничих цехів. 27 липня окупанти протягом дня заносили до приміщення матраци та подушки, хоча воно ще не було готове для заселення. А 28 липня близько 200 українських захисників перемістили до цього барака, де навіть спальні місця не були належним чином обладнані. Самі ліжка поставили настільки щільно, що пересуватися між ними можна було лише боком. Це стало причиною того, що велика кількість постраждалих полонених так і не змогла врятуватися з барака, який палав.
Увечері 28 липня 2022 року під час шикування військовополонених був присутній чоловік з позивним “Охотнік”, особу якого так і не вдалося встановити. З його появою посилилися знущання та тортури щодо українців.
Того ж дня охорона пішла з барака, а українським оборонцям заборонили виходити з приміщення. За ними наглядав черговий з-поміж військовополонених.
Приблизно о 23:00 – 23:30 захисники почули, як у безпосередній близькості до території колонії працює РСЗВ “Град”. Тоді ж у бараці пролунали два вибухи. На думку більшості опитаних, постріли з “Градів” були невипадковими й мали на меті заглушити звуки вибухів у бараці.
Як стверджують правозахисники, характер пошкоджень барака та травми, які отримали військовополонені, свідчать про вибухи, які, найімовірніше, були наслідком пострілу з термобаричної зброї типу “Шмель”. У приміщенні внаслідок цього спалахнула настільки сильна пожежа, що температура в епіцентрі вибуху могла сягати півтори тисячі градусів. Унаслідок вибуху загинули щонайменше 53 полонених, з них дев’ятеро – від ненадання своєчасної медичної допомоги.
Тоді ж адміністрація колонії заборонила в’їзд на її територію карет швидкої допомоги, які приїхали на виклик. Також окупанти забороняли українським військовим медикам, які утримувалися в Оленівській колонії, надавати допомогу потерпілим.
