Трансгендерні люди часто залишаються на старій роботі через страх неприйняття на новому місці – “Точка опори ЮА”
Трансгендерні люди, особливо ті, які зараз перебувають у процесі переходу або чиї документи не відповідають гендерному самовираженню, опинилися в найскладнішій ситуації в питанні працевлаштування: вони або не можуть знайти нову роботу, або ж через страх не знайти іншу залишаються на тому самому робочому місці, навіть якщо не почуваються повністю комфортно чи прийнято.
Про це йдеться в дослідженні “(Не)дискримінація ЛГБТКІ+-людей на робочому місці та інклюзивний ринок праці”.
Фото: Canva“Я зараз проходжу гормональну терапію, тому виглядаю як чоловік, тобто маю бороду і низький голос. Але в моїх документах зазначено, що я жінка. Тому це створює багато проблем з працевлаштуванням, через те, як я виглядаю, я зазвичай вказую в резюме чоловіче імʼя, але коли вони зустрічаються зі мною і бачать мої документи, зазвичай виникає багато запитань”, – розповів трансгендерний чоловік, який працює в аптеці в Кропивницькому.
За словами цього чоловіка, він не розглядає можливості зміни місця роботи, поки його документи все ще мають жіночий гендерний маркер, і це попри те, що не всі його нинішні колеги наразі ставляться до нього з розумінням. Однак, отримавши нові документи, він планує змінити роботу, де ніхто не знатиме про те, що він є трансчоловіком і здійснив перехід.
Водночас під час пошуку роботи більшість респондентів (серед яких тільки ЛГБТ-люди) мали проблеми, подібні до тих, з якими стикаються інші українці, які не ідентифікують себе як ЛГБТ: ті, хто мав вищі шанси на працевлаштування (ІТ-фахівці, люди зі звʼязками в певній сфері або люди зі специфічними навичками, що мають попит на ринку), швидко знаходили нову роботу, інші ж – стикалися з такими проблемами, як нижча заробітна плата у своїй сфері, дискримінація переселенців у порівнянні з місцевим населенням, гірші умови праці.
Інша транслюдина – трансгендерна жінка, яка також перебуває в процесі переходу і працює на великому заводі в невеликому місті, – зазначила, що не боїться звільнення, оскільки її навички є доволі рідкісними та мають високий попит. Проте, як зазначається в дослідженні, умови праці є дуже складними, тому, хоча для її роботодавців і колег дуже незвично бачити трансгендерну людину, вони загалом приймають цей факт.
“Видно, що люди виявляють цікавість. Я нікому нічого не говорила, бо не хотіла, та й не планувала надовго затримуватися на цій посаді. Думала: ось попрацюю тут трохи, а потім знайду краще місце. В результаті я працюю тут довше, ніж планувала. Почалася війна, і я не хочу ризикувати та щось змінювати…
Насправді мої навички зараз у дефіциті, важко знайти компетентних людей, тому, можливо, роботодавці не звертають уваги на певні речі. Для них головне, щоб виконувалася робота; іноді роботи забагато, іноді просять підмінити інших колег, і я працюю, по суті, шість днів на тиждень майже без вихідних”, – розповіла трансгендерна жінка, яка працює на заводі в Рівненській області.
Слід зазначити, що із 40 учасників опитування 23 ідентифікували себе як цисгендерні геї, десятеро – як цисгендерні лесбійки, двоє – як цисгендерні бісексуальні жінки. Одна людина ідентифікувала себе як небінарну особу, одна – як трансчоловіка, а ще троє визначили свою гендерну ідентичність як трансжінки. У звіті немає досвіду інтерсекс-людей.
Зрештою більшість респондентів (37 із 40) зазначили, що не вважають свою сексуальну орієнтацію перешкодою під час пошуку роботи (якщо їм доведеться шукати роботу в майбутньому). Втім, здебільшого це пояснювалося тим, що серед респондентів були цисгендери, які вважали за краще не розкривати свою сексуальну орієнтацію потенційному роботодавцю або колегам.
