Суд у Гаазі відмовив українській компанії в стягненні компенсації з Росії через імунітет держави
Окружний суд Гааги 4 лютого 2026 року відмовив українському підприємству у визнанні та примусовому виконанні рішень українських судів у Нідерландах за кошт арештованих російських активів.
Про це повідомив юрист-міжнародник і адвокат Денис Кешкентій.
Окружний суд Гааги. Фото: De RechtspraakПозивачем у справі виступала українська компанія з обмеженою відповідальністю, зареєстрована в Україні. До початку повномасштабного вторгнення вона постачала й розподіляла природний газ в одному з регіонів країни. Для розгляду справи компанія обрала процесуальну адресу в Амстердамі. Її інтереси представляла адвокатка Гелін Овер де Лінден. Відповідачем була Російська Федерація, яку представляли в Гаазі.
Компанія просила надати дозвіл на виконання в Нідерландах трьох рішень київського суду. Ці рішення зобов’язували Росію виплатити компенсацію за шкоду, завдану внаслідок військової агресії проти України. Йшлося, зокрема, про втрачений прибуток, неможливість стягнути борги та втрату активів. Як альтернативу позивач пропонував визнати українські рішення за нормами нідерландського цивільного процесу з урахуванням критеріїв, сформульованих у справі Gazprom.
Справу ініціювали шляхом подання клопотання. Суд провів усні слухання. Спочатку Російська Федерація не брала участі в процесі, однак згодом долучилася до нього. Остаточне рішення суд ухвалив після обміну письмовими позиціями сторін.
Суд установив, що українська компанія припинила господарську діяльність після початку російського вторгнення в лютому 2022 року. Завдана шкода охоплювала втрату доходів, неможливість працювати з боржниками, втрату майна та вимушену евакуацію працівників. Суд також зафіксував, що Росія розпочала збройну агресію проти України та незаконно анексувала частину її територій, що засудили ООН і Європейський Союз.
Українські суди в Києві ухвалили три рішення в цій справі – основне, додаткове щодо судових витрат і виправне. Вони зобов’язали Російську Федерацію виплатити компенсацію, визнавши, що шкоду спричинила лише військова агресія. Українські суди відмовилися застосовувати імунітет іноземної держави, пославшись на національне законодавство, практику Верховного Суду України та низку міжнародних конвенцій. Усі ці рішення набрали законної сили.
Розглядаючи справу, нідерландський суд наголосив, що іноземні судові рішення не підлягають автоматичному виконанню в Нідерландах, якщо між державами немає відповідного договору або прямої норми закону. Суд також зазначив, що Гаазька конвенція 2019 року не скасовує принципу імунітету держав.
Ключовою підставою для відмови став імунітет юрисдикції Російської Федерації. Суд дійшов висновку, що дії Росії, які призвели до шкоди, мають характер актів державної влади – військової агресії, окупації та порушення суверенітету України. Такі дії суд класифікував як типові урядові акти, а не комерційну діяльність. Аргументи позивача про те, що шкода вплинула на бізнес і тому має комерційний характер, суд відхилив. Він погодився з правовою позицією експерта, який указував, що джерелом шкоди є саме збройна агресія, а не господарські відносини.
Суд також зазначив, що за міжнародним правом імунітет держави застосовується навіть у випадках грубих порушень міжнародного гуманітарного права. Він послався на рішення Міжнародного суду ООН у справі “Німеччина проти Італії” 2012 року та не знайшов підстав для винятків, зокрема через порушення імперативних норм міжнародного права.
У підсумку суд визнав себе некомпетентним розглядати цю справу через імунітет Російської Федерації. Це унеможливило як виконання рішень за міжнародними конвенціями, так і їхнє визнання за внутрішньою процедурою Нідерландів. Суд повністю відхилив клопотання без покладення на Росію будь-яких фінансових зобов’язань.
Коментуючи рішення, Кешкентій зазначив, що воно демонструє обмеженість підходу, за яким наявність рішення українського суду автоматично відкриває шлях до стягнення шкоди за кордоном. За його словами, для реального відшкодування важливо не лише обирати юрисдикцію для виконання, а й заздалегідь враховувати правові підстави стягнення та можливі механізми задоволення майнових вимог.
У подібних справах щодо визнання і виконання українських рішень у Нідерландах суди вже відмовляли, аргументуючи це тим, що дії, пов’язані з військовою агресією, розглядаються як урядові акти й Росія має імунітет від юрисдикції іноземних судів. Суд визнає, що компенсаційні рішення українських судів не можуть бути автоматично виконані, оскільки визнання іноземних судових рішень не гарантується без окремого договору чи закону, а принцип імунітету держави залишається ключовим фактором у такій практиці.
Громадський діяч і програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський заявив, що це рішення суду є доказом того, про що правозахисники попереджали раніше. За його словами, українські юристи масово ініціюють і супроводжують судові рішення про відшкодування збитку, які фактично не мають шансів на виконання.
Він також зазначив, що Верховний Суд України, на його думку, ігнорує базові принципи міжнародного права та формує практику, яка призводить до появи десятків тисяч беззмістовних позовів.
Яворський додав, що Центр громадянських свобод звертав увагу на цю проблему ще на початку 2023 року. Тоді організація оприлюднила доповідь “Компенсація чи її ілюзія. Дослідження щодо ситуації з позовами фізичних та юридичних осіб до Російської Федерації в судах України”, у якій детально описала ризики такого підходу до судового захисту прав потерпілих.
Нагадаємо, що минулого року Європейський суд з прав людини відхилив скарги, об’єднані в справу “Ряшенцева та інші проти України”, в яких вимагали компенсації за зруйноване житло та поранення нібито через обстріли українських військових, що відбулись у населених пунктах у Донецькій та Луганській областях із 2015 до 2018 року.
