Справа Слюсарчука: що зміниться, коли горе-лікаря посадять?
Справу Андрія Слюсарчука днями передано до Головного слідчого управління МВС України. А сам її фігурант залишатиметься під арештом щонайменше до кінця березня.
Персонаж, сенсаційні подробиці про якого нещодавно буквально розірвали український інформаційний простір, за твердженням газетярів «Експресу», починав своє навчання у Бердичівській школі-інтернаті. Потім Андрія Слюсарчука зарахували до Козятинського професійно-технічного училища залізничного транспорту, аби він опановував фах маляра-штукатура-плиточника. Завершувався цей етап у Червоноградському ПТУ на курсі… швачок-мотористок.
Хлопець полюбляв у навчальні години ходити коридорами навчального закладу… в білому халаті. Який завжди носив у дипломаті. Майстрам професійного навчання лишень зрідка вдавалось змусити дивакуватого юнака підійти до швейної машинки (аби щось в ній підкрутити); а справжньою удачею вихователів була результативна спроба всадовити Андрія за „агрегат”, аби юнак зрештою, як усі, виконував виробниче завдання з пошиття тапочок.
ЧИ МОЖЕ ОПЕРУВАТИ НА МОЗКУ ЛЮДИНИ ШВАЧКА АБО ПЛИТОЧНИК?
Автор цих рядків, на відміну від газетярів-викривачів зі Львова, не вбачає нічого кримінального у ходінні Андрія в білому халаті. Ну, мріяв хлопець стати лікарем, допомагати іншим людям; хіба то є погано?
«Нічого поганого в тому, що в дитинстві Слюсарчук поставив собі за мету стати Маршалом, нема, – погоджується правозахисник, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман. – Інша річ, чи дозволить таке випускникові спецінтернату суспільство? В нашому випадку, – воно дозволило. За радянських часів «Вечірній Київ» писав про людину, котра, не маючи диплому, тривалий час працювала психіатром в одній медичній установі десь на Лівому березі. Ту людину заарештували…Можливо, якби Слюсарчук після СПТУ обрав собі іншу лікарську спеціальність, – психіатра або гігієніста – його б в наш час швидко зробили …президентом Академії медичних наук України».
Про цю незвичайну людину Семен Глузман періодично чув ще до оприлюднення у Верховній Раді змісту перших викривальних публікацій «Експресу». Спершу знайомий лікар-нейрохірург розповів про якогось дивакуватого чоловіка: той хотів очолити кафедру нейрохірургії, забравши її в одного доволі відомого фахівця. Потім інший лікар-львів’янин скаржився: на нього «тисне» конкретний керівний співробітник Міністерства охорони здоров’я, вимагає дієво підтримати «геніального нейрохірурга».
«В нашій країні працюють, – і небезуспішно! – доктори медичних наук з обсягом знань, що ними володів Слюсарчук, – констатує Семен Глузман. – Та вони мають медичні дипломи і навіть докторські дисертації, захист яких відбувся згідно до усталених канонів».
«Основний закон – «не нашкодь!» – в нашій державі зруйновано, – каже заслужений лікар України, доктор медичних наук Ольга Богомолець. –Хто сьогодні вступає до медичних вишів і хто звідти виходить?! Моя донька, доктор у 6-му поколінні, недавно продемонструвала посібники, за якими навчають майбутніх лікарів. Там безліч грубих помилок. Анатомічний атлас людини, приміром, стверджує, що перший хребець (той, що нижче черепа) зветься …куприком. Прочитавши таке, я спершу подумала, що мені помарилося або ж щось не так з головою…».
Мабуть, тому і не дивно, що Слюсарчуку Указом Президента України торік присвоїли звання лауреата державної премії.
Показова деталь: ті 12 летальних випадків, що станом на сьогоднішній день докладно описані авторами журналістського розслідування, трапилися з вини Слюсарчука саме в державних медзакладах. Або комунальних. Жодна приватна клініка не дозволила горе-експериментаторові ані вести «лікарський прийом», ані робити надскладну операцію у власній операційній.
Ольга Богомолець перераховує кілька ймовірних пояснень цього явища:
– Найголовніше – це тотальний страх на генетичному підґрунті. Всі звикли мовчати. Якщо не мовчиш – втратиш все! В тих державних клініках головлікар за визначенням не міг не послухатись «дружньої поради» певного чиновника високого рангу чи керівника управління охорони здоров’я. Бо йому вмить знайшли б заміну. Я не маю жодних сумнівів у тому, що головний лікар сам не розумів, що дає дозвіл впустити в операційну неадекватну людину. Та що він має робити після усної телефонної вказівки? До того ж була потужна реклама, що викликала у людей довіру до тієї людини…
Ще більш категоричний в оцінці резонансного скандалу із холоднокровним вбивством солідної кількості співвітчизників віце-президент Асоціації юристів України Олексій Рєзников:
– Кожен із керівників медзакладів регулярно проходив курси підвищення кваліфікації, кожен знає: якщо в лікарні з якихось причин немає фахівця відповідного профілю, – збирається консиліум, зрештою, викликають головного спеціаліста з обласного центру. У тих випадках з летальним кінцем, що наразі відомі, жоден з головлікарів цього не робив.
Заради справедливості слід сказати, що на шляху Слюсарчука іноді траплялись окремі головлікарі, котрі, попри тиск «згори», не сприймали усерйоз надавані шахраєм копії диплому про закінчення навчання в московському виші і не працевлаштовували «геніального професора-нейрохірурга». Та їхні колеги, на жаль, засвоїли неписану істину: «царствений дзвінок» – важливіше закону.
За словами Олексія Рєзникова, пацієнт має право на відшкодування шкоди від дій чи бездіяльності таких головних лікарів, навіть якщо це проста лікарська помилка. «Вже зараз всі родичі загиблих можуть приступати до підготовки позовів до держави Україна про відшкодування завданої ним шкоди. Держава ж повинна тим пацієнтам (або їхнім родичам) платити гроші, – а потім у порядку регресу стягувати кошти з головлікарів і начмедів», – каже він.
На думку правника, українське законодавство дає можливості для ефективного захисту пацієнта. Треба лишень виконувати його норми.
… – ЦЕ СПРАВДІ ПЕРЕХОДИТЬ ВСІ МЕЖІ!
Так вважає Микола Обиход, з його понад 30-річною службою в органах прокуратури. За часів роботи слідчим на Житомирщині він вивчав випадки загибелі людей від рук шарлатанів від медицини. Але щоб одна й та ж людина методично вбивала співгромадян, та ще й отримувала за це звання лауреата Державної премії України…
«Справа Слюсарчука неординарна, – каже Микола Обиход. – І водночас особливої складності в ній немає. Так само як і в 90-ті роки, коли було зафіксовано перший випадок холоднокровного вбивства пацієнта «доктором» Слюсарчуком і на Львівщині проти нього порушувалася кримінальна справа. Нині жоден слідчий, жоден прокурор вже не ризикне «поховати» справу. Буде в ній кваліфікація і на вбивство за обтяжуючих обставин (а це вже до 10 років в`язниці); прослідковується тут й вбивство з корисливих мотивів. Дуже в негарному світлі постають слідчі з прокурорами, які працювали на Львівщині і мали у провадженні ці справи. Має бути конкретна відповідальність кожного з них по тих безпідставно закритих справах. Вся документація повинна зберігатись (така вже специфіка слідчої діяльності); навіть якщо хтось й знищив окремі аркуші, поновити їх нескладно».
Микола Обиход, який свого часу обіймав доволі високі посади в Генеральній прокуратурі України та в Службі безпеки, розцінює передачу справи зі Львова до Києва як половинчастий крок.
– Абсолютно логічним вбачається передача справи Слюсарчука Генпрокуратурі, – пояснює М. Обиход. – По-перше, у Слюсарчука напевно були покровителі, без них не можна отримати ані вчених ступенів, ані кар’єрних посад. По-друге, я б хотів звернути увагу на дії моїх колишніх колег. Швидше за все, зі справ по Слюсарчуку, ініційованих ще в середині 90-х, зникли важливі документи, що могли б дозволити притягти його до відповідальності ще в ті часи. Є й були прокурори, котрі займалися наглядом за забезпеченням законності, – вони теж повинні відповісти за те, що історія розкрилася лише тепер.
Правоохоронець закликав не забувати й про участь у скоєних злочинах інших медиків: «Ось є операційний стіл, за яким штукатур-маляр, який удає з себе хірурга, ріже людину. Поруч стоять кваліфіковані фахівці, бачать все це – і не мовлять ні слова. І що відбувається далі? Нічого! Вважаю, ці люди також мають бути притягнені до відповідальності».
«КІНА НЕ БУДЕ»?
30 вересня 2011 року указом Президента України професору кафедри «Інформаційні системи і мережі» Національного університету «Львівська політехніка», доктору медичних наук Андрію Слюсарчуку та молодшому науковому співробітнику Національного університету «Львівська політехніка» Олександру Червоному було присуджено Державну премію України в галузі освіти в номінації «Наукові досягнення в галузі освіти» за цикл робіт «Комплекс освітніх інформаційних технологій уявлення, запам’ятовування і обробки надвеликих об’єктів інформації в процесі навчання». Розмір премії складав 150 тисяч гривень. Гроші Слюсарчуку та Червоному досі не перерахували. Проте й Указ Президента теж не скасовано.
Як вважає генеральний директор телеканалу ICTV Олександр Богуцький, історія «українського генія нейрохірургії» вкотре нагадала всім про те, що в роботі журналіста присутній колосальний фактор відповідальності перед суспільством.
«В Інтернеті будь-коли можна подивитись цілком доступні відео, де Слюсарчук проводить операції, – продовжує О. Богуцький. –Потрапляють в кадр конкретні лікарі. Та справа, що порушена проти лжепрофесора, досі крутиться лише навколо його фальшивого диплому про закінчення Московського медінституту ім. Миколи Пирогова».
Зазначу: «документ» про закінчення лікарського факультету шанованого всіма вишу за фахом «лікар» Слюсарчуку нібито виданий влітку 1991 року. Тоді юнакові виповнилося 20 років, що означає зарахування на 1 курс інституту у віці 15 років. Насправді ж хлопчина ще навчався у Козятині премудростям роботи штукатура-маляра-плиточника. Себто навряд чи міг одночасно бути присутнім на заняттях у СПТУ і на лекціях у добряче віддаленій від Вінниччини Москві.
Чому слідчі інкримінують Слюсарчуку лише маніпуляцію з дипломом про вищу освіту і лише віднедавна – шахрайство?
У партнера юридичної фірми «ЄПАМ» Олексія Рєзникова є пояснення цьому «трюку»: «Звинувачення у підробці диплома в суді дуже швидко розвалиться. Позаяк документ насправді виготовляли зовсім інші люди, Слюсарчуку ж його просто продали на ринку. Довести, ніби Слюсарчук на власному принтері старанно копіював герб Російської Федерації, а потім власноруч проставляв оцінки у додатку до диплому, сторона обвинувачення не зможе»
На думку правника, Головне слідче управління МВС мало б нині змінити кваліфікацію проти Слюсарчука. Адже безумовно в його діях присутній склад злочину, зазначений у 138 ст. УК («незаконна лікарська діяльність») та у ч. 1 ст.142 («незаконне проведення медико-біологічних та інших дослідів над пацієнтом»). Чому слідчі ігнорують також незаконне застосування психотропних засобів, що ними Слюсарчук «лікував» нещасних пацієнтів?
«Думаю, що ми зіткнемося ще з багатьма Слюсарчуками, – каже Семен Глузман. – Коли ви йдете до лікаря, ви не знаєте, Слюсарчук перед вами чи ні. Нещасні матусі потрапляють до лікарів, котрі радять замість лікування для їхніх дітей – дельфінотерапію. Позаяк лікар за кожен сеанс цієї дельфінотерапії має відсоток. Цей метод, до речі, зареєстрований, поряд з рештою сумнівних, Міністерством охорони здоров’я. Є зілля, що нібито лікує від хвороби Дауна, це також втовкмачується людьми в білих халатах отим зневіреним молодим матерям. Де це іще є?! Та ми самі розумово відсталі, дозволяємо таким людям керувати охороною здоров’я».
Олег Базак, для УНІАН-Права людини
