Сміття та загублені портрети: рідні загиблих воїнів скаржаться на неналежне оформлення Алеї пам’яті в Кременчуці
У Кременчуці 10 серпня відкрили Алею пам’яті для вшанування захисників України, які загинули під час АТО / ООС та повномасштабного вторгнення. Однак рідні героїв скаржаться на те, що шану їхнім близьким віддали на неналежному рівні. Адже частина стендів зі світлинами полеглих на момент відкриття була відсутня, а сама ділянка не була відповідно облаштована, а також розташована в оточенні смітників та занедбаних будівель.
Про це все виданню ZMINA розповіла Оксана Онопа, мати страченого в Оленівці героя Ярослава Отрока на псевдо ФІРСТ.
Відкриття Алеї пам’яті загиблим захисникам у кременчуцькому парку Слави було заплановано на 29 серпня. Однак місцева влада чомусь поспіхом це зробила 10 серпня. Ба більше, декого з родин полеглих влада повідомила за чотири дні, а декого взагалі проігнорувала.
“Ми знали, що там нічого не було зроблено і який там безлад. Там немає нормальних доріжок, щоб від тролейбуса пройти до алеї. Все заросло бур’яном, потрісканий асфальт, відсутнє нормальне освітлення, скрізь розкидане сміття та шприци. Коли ми туди приїхали, то побачили лише частину виставлених портретів і весь цей жах. Після цього ми зчинили скандал”, – каже Оксана.
Родини, які прийшли подивитися на територію навколо алеї, з’ясували, що напередодні відкриття там нічого не змінилося. Скрізь були чагарники, заповнені вщент сміттєві баки, непофарбовані лавки та засохлі квіти на клумбах. Тоді представники ГО “Спільнота родин Оленівка” надіслали офіційне звернення до мера Кременчука Віталія Малецького, щоб у парку навели лад. Після цього посадовці віддали наказ комунальникам прибрати цю територію. Водночас офіційної відповіді на свій запит організація так і не отримала.
Попередньо посадовці обіцяли рідним, що покладуть бруківку, замінять бордюри, зроблять доріжки, пофарбують лавки, приберуть сміттєві баки, висадять квіти, виставлять охорону, поставлять вази, вмонтують відеокамери, встановлять ліхтарі та флагшток. Окрім портретів там також мали встановити стелу з прізвищами героїв, інформація на якій постійно оновлювалася б. Натомість з усього переліченого посадовці спромоглися лише прибрати бур’яни, сміття та баки для відходів.
“Ми хотіли зустрітися з людиною, яка виграла цей тендер, щоб з нею поспілкуватись і щоб вона нам розповіла, як це все має виглядати. Але з нами ніхто не хотів зустрічатися”, – обурюється Онопа.
Також була проігнорована пропозиція сімей поставити стенди у вигляді відкритої книги. Натомість місцева влада вирішила встановити банери у вигляді змійки.
Крім того, під час відкриття Алеї пам’яті родини загиблих захисників з’ясували, що не встановлено ще 22 портрети загиблих воїнів. Їх, за словами Оксани, доставляли вже 12 серпня.
“Хоча перед цим мама загиблого запитувала в посадовців з департаменту соцзахисту, чи буде портрет її сина. Вони їй сказали, що в них є його світлина і вони все зроблять. День відкриття – портрета нема”, – переповідає Онопа обурення матері старшого солдата із 77 бригади Олександра Сурєва.
До того ж під час відкриття встановлений QR-код на портретах героїв не працював. Після розголосу посадовці все налаштували, і тепер кожний, хто хоче дізнатися про загиблого героя, може це зробити.
Жінка не розуміє, навіщо влада поспіхом відкрила алею, якщо рідні просили спочатку її хоча б облаштувати. Тим більше що там дотепер нічого не було зроблено, хоча посадовці обіцяли відкрити алею до кінця серпня.
“Ми вважаємо, що, поки робили банери, треба було підготувати місце: пофарбувати, покласти плитку, закрити банерами зруйновані будинки, які стоять поблизу. Ми просто хочемо, щоб посадовці звітували за кожний свій крок і все було прозоро. Вони мають доробити те, що обіцяли”, – каже Онопа.
На її думку, місцева влада такими діями “наплювала родинам у душу” та показала свою неповагу до полеглих воїнів. Подібне байдуже ставлення з боку посадовців деморалізує насамперед наших військовослужбовців.
Перед запуском проєкту родини зустрілись із секретарем міської ради Юрієм Гриценком. Вони пропонували йому поставити в центрі міста, на бульварі Шевченка, стелу з невеличкими портретами загиблих воїнів. У такий спосіб сім’ї хотіли не лише вшанувати пам’ять своїх близьких, а й заощадити кошти. Однак місцева влада їм сказала, що це може травмувати людей, які там гуляють.
“Навпаки, люди мають це все бачити. В інших містах стоять подібні меморіали в центрі, а в нас немає? Що, наші хлопці не заробили, щоб їх ставили в центрі?” – запитує Оксана.
На думку представниці ГО “Спільнота родин Оленівки” Олександри Мазур, місцеві посадовці байдуже та нешанобливо поводилися з родинами загиблих героїв. Зокрема, навіть не узгодили з ними світлини, які розміщені на стендах. Вона вважає, що представники влади мають просити вибачення перед сім’ями щодо такого “облаштування” Алеї пам’яті.
“Для родин відкриття алеї стало травматичним. Їм наче вказали, що їхнє місце біля смітників. Влада має зробити її такою, як бачать це родини. До них мають дослухатися. А ми, зі свого боку, будемо пильно стежити за цим проєктом”, – зауважила активістка.
Активістка сподівається, що в Україні надалі будуть гідно вшановувати пам’ять усіх полеглих воїнів. Зокрема, її організація опікується загиблими захисниками Маріуполя, двоє з яких – Ярослав Отрок і Ігор Холодняк – поховані в Кременчуці.
Раніше Кременчуцька газета повідомляла, що комунальне підприємство “Благоустрій Кременчука” провело тендер на придбання, монтаж та встановлення металевих конструкцій, на яких мали бути портрети полеглих героїв. Стенди мали виготовлятися зі сталі, вкритої антикорозійним захистом. Відповідну інформацію посадовці розмістили на сайті держзакупівель “Прозорро“. На створення Алеї пам’яті тоді спрямували 1,5 мільйона гривень з бюджету громади. За інформацією видання “Телеграф”, у 2024 році місцева влада вирішила збільшити фінансування на облаштування Алеї пам’яті – з 1,5 млн до 2,5 млн гривень. Ще 200 тисяч міськрада виділила на систему відеоспостереження, вази та флагшток. Водночас родини загиблих воїнів кажуть, що кошти на проєкт мали виділити меценати.
Приймання пропозицій на тендер від приватних компаній тривало до 22 травня 2024 року.
218 портретів мали виготовити та встановити до 31 липня 2024 року, але цього не відбулося. Рідні кажуть, що насправді мали зробити 252 стенди й залишити місце для нових.
Нагадаємо, навесні 2019 року Ярослав Отрок долучився до лав полку “Азов”, де став сапером. На початку повномасштабного вторгнення він з бази в Урзуфі переїхав до Маріуполя. 16 травня 2022 року відбулась евакуація військових з “Азовсталі”, яка частково проходила під наглядом представників МКЧХ та ООН. Більшість військових, серед яких був Владислав, утримували в Оленівці. У ніч із 28 на 29 липня 2022 року біля Волноваської колонії № 120 стався вибух. Рідні не знайшли в списках убитих прізвище Ярослав, він значився як поранений. 12 жовтня 2022 року патронатна служба прийняла тіла загиблих з Оленівки, які передала РФ. Серед них було тіло з татуюваннями, які були в Ярослава. Пізніше рідні отримали підтвердження ДНК-тесту.