“Шукали козацьку зброю”: свідок розповів про викрадення та катування в Горностаївці під Каховкою
Мешканця Херсонщини Сергія росіяни викрали з власного будинку 3 серпня 2022 року. Деякий час чоловіка тримали в окупаційній комендатурі Нової Каховки, а звідти вивезли до колишнього поліцейського відділку селища Горностаївка. Під час утримання українця росіяни схиляли його до співпраці та вимагали показати схованки зі зброєю. Але він відмовився це робити. 22 грудня 2022 року Сергія, як і інших людей, яких вони утримували, відпустили.
Про це виданню ZMINA розповів сам Сергій (ім’я змінено з міркувань безпеки).
Зранку 3 серпня 2022 року, коли Сергій збирався на роботу, до його будинку ввірвалися сім-вісім озброєних росіян. Чоловік одразу ліг на підлогу, бо думав, що зараз розпочнеться стрілянина. Нічого не пояснюючи, російські військові почали бити його ногами та прикладами. Сергій попросив їх вивести його на вулицю, щоб не травмувати свою маленьку донечку.
“Я не встиг одягнутися, тому вони (росіяни) витягли мене надвір у спідній білизні. Там росіяни продовжували застосовувати до мене фізичне насильство та приставляли автомат до голови. Біля будинку стояла моя автівка, і вони вимагали віддати їм ключі від неї. Спробували її завести, але в них нічого не вийшло”, – розповідає чоловік.
Він пригадує, що росіяни постійно дорікали йому антиросійською риторикою, проукраїнськими поглядами, проведенням мітингів та відмовою з ними співпрацювати. Також окупанти весь час запитували чоловіка про схованки зі зброєю.
Під час обшуку будинку росіяни знайшли в Сергія зареєстровану мисливську рушницю та набої до неї. Все це вони “конфіскували” та забрали із собою. Закінчивши допит, окупанти натягнули чоловіку на голову шапку, посадили до мікроавтобуса та повезли до будинку директора комунальної установи “Терцентр” Олександра Слісаренка (про його долю досі нічого не відомо). Там Сергія продовжили бити, вимагаючи показати схованки зі зброєю. Одну з них вони нібито знайшли: як доказ продемонстрували п’ять-шість автоматів Калашникова, декілька гранат та набої.
Сергій пояснив, що, оскільки Олександр Слісаренко був представником громадської організації “Горностаївський курінь Війська Запорізького”, росіяни вважали, що він переховує зброю:
“Я сказав, що нічого про зброю не знаю і не розумію, про що йдеться. Це вже потім я здогадався, що росіяни шукали зброю в козацьких організаціях, які вважали бандерівськими. В Олександра на подвір’ї мене допитували десь пів години. Потім мене знову посадили до машини та кудись повезли”.
На думку Сергія, до Олександра Слісаренка росіяни також застосовували фізичне насильство. Адже він чув зойки та крики, які лунали час від часу з будинку.
Після цього Сергія знову посадили до машини, де продовжили бити та схиляти до співпраці. Але він відмовився. Чоловіка деякий час повозили селищем, а тоді машина зупинилася біля “комендатури” в місті Нова Каховка. Там окупанти утримували як українських військовослужбовців та цивільних, так і деенерівців. Сергія там протримали з 3 до 15 серпня, після чого перевезли до так званої “Горностаївської комендатури”.
“Перші два тижні росіяни мене допитували разів п’ять. У кімнаті, окрім мене, перебували дві-три людини, серед яких інколи були представники ФСБ та один раз прокуратури. Мене звинувачували в проукраїнській позиції, тому що ми на початку окупації проводили проукраїнські мітинги. Ще мені дорікали тим, що ми відмовилися роздавати їхню гуманітарку, а натомість створили свій гумштаб, волонтери якого закуповували продукти та розвозили їх селами”, – каже Сергій.
Окупанти вимагали надати їм списки учасників АТО та ТрО. Натомість чоловік доводив, що після проведення реформи децентралізації він такими документами не володіє. Оскільки серед місцевих теж вистачало колаборантів, багатьох колишніх військових “поздавали” свої ж. Їх зазвичай тримали в колишніх поліцейських відділках у Новій Каховці та Горностаївці.
У Новій Каховці Сергія утримували в одній камері з трьома деенерівцями, яких росіяни звинуватили в мародерстві. Пізніше до них посадили російського військового Сурена Мкртчяна, який туди потрапив через якийсь конфлікт.
“Сурен нам розповідав, що до місцевого населення ставився з повагою. Але я чув від інших, що він утискав місцеве населення та застосовував до нього тортури. Якщо говорити про інших, то двоє деенерівців були будівельниками, які їздили під час АТО до Польщі та Чехії. Третій був підприємцем, який мав офіцерське звання. Усіх трьох чоловіків росіяни мобілізували”, – свідчить Сергій.
У Горностаївці його спочатку утримували в одиночній камері, а пізніше перевели до загальної. Там він опинився разом із 70-річним Володимиром Якубом, молодим хлопцем Юрієм, колишнім директором кінотеатру “Юність” у Новій Каховці Андрієм Ходорковським та учасником АТО Олександром Кузьомінським. Останній був козацьким сотником, істориком та викладав для дітей мистецтво джур: фехтування, стрільбу з лука та історію козацтва.
“Від Володимира вимагали показати, де заховано зброю. Юрія затримали біля посадки, де розміщувалася російська військова частина. Його одразу назвали диверсантом і привезли сюди. Хлопця били та допитували, але потім росіяни зрозуміли, що він якийсь дивний. Він погано розмовляв і ледве писав. Його недовго потримали й відпустили. Олександра окупанти теж питали про зброю”, – згадує Сергій.
Він розповів, що в одиночній камері був туалет та вода в пляшках, а замість ліжка – дошки. Ближче до осені йому дали спальний мішок білоруського виробництва. Годували кашею або картопляним пюре вдень та ввечері. Коли він сидів у загальній камері, видавали одну хлібину або п’ять галет на всіх. У листопаді багатьох росіян відправили з “Горностаївської комендатури” до Донецької області. Тож на кухні не вистачало людей, і окупанти змусили вчительку, яку теж там утримували, готувати для в’язнів.
“Вона намагалася варити перші та другі страви, поступово збільшуючи порції. Можна було навіть попросити чай. З одягу мені видали джинси та футболку, а потім, коли ми їм віддавали оргтехніку із сільради, яку заховали наші працівники, я попросив своїх колег принести мені спортивний костюм. До того ж у камері залишилися чиїсь речі, які ми забрали собі”, – ділиться колишній полонений.
Випраний одяг Сергій одягав на себе, швидко ходив камерою туди-назад протягом 40 хвилин, щоб він швидше на ньому висохнув. В’язнів водили митися раз на місяць, в інші дні, щоб дотримуватись елементарної гігієни, чоловіки розводили чай з холодною водою.
22 грудня 2022 року Сергія останнім випустили з “комендатури”.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду, тощо для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.
