Севгіль Мусаєва стала лауреаткою Премії за свободу слова від Комітету захисту журналістів
Комітет захисту журналістів (CPJ) назвав імена п’яти міжнародних лауреатів Премії IPFA за свободу преси 2022 року, серед них — журналістка, головна редакторка “Української правди” Севгіль Мусаєва.
Про це йдеться на сторінці організації.
Також CPJ відзначив Ніяз Абдуллу (Еляас Ехсад) з Іракського Курдистану, Абрахама Хіменеса Еноа з Куби та в’єтнамську журналістку Фам Доан Транг (Пол Муні).
“Усі четверо витримали величезні виклики, включаючи репресії уряду, агресію та тюремне ув’язнення, щоб забезпечити незалежні звіти громадськості на тлі нестримної дезінформації та війни”, — йдеться в повідомленні.
Разом із ними Комітет назвав редакторку незалежного російського новинного сайту “Медуза” Галину Тімченко: вона отримає премію Gwen Ifill Press Freedom Award 2022 року. Журналістка втекла з Росії через тиск влади під час вторгнення в Україну 2014 року. Ця нагорода щорічно вручається радою директорів CPJ на знак визнання надзвичайної та стійкої відданості свободі преси.
Троє з цьогорічних нагороджених зараз живуть у вигнанні. Лауреатів премії вшанують під час гала-вечері в прямому ефірі в Нью-Йорку 17 листопада 2022 року.
Ніяз Абдулла — відома іракська курдська журналістка-фрілансерка, активістка, захисниця прав жінок. Регулярно співпрацює зі ЗМІ в курдському регіоні північного Іраку, включаючи Radio Nawa, телекомпанію NRT, а також новинні вебсайти Westga, Zhyan News Network, Hawlati та Skurd. Висвітлювала політичні події, громадянські заворушення, корупцію в уряді, порушення прав людини та етнічних і релігійних меншин в Іракському Курдистані. Зіткнулася з юридичним тиском з боку силовиків і місцевої влади, її затримували та погрожували насильством через роботу. 2021 року жінка втекла до Франції, щоб уникнути погроз.
Абрахам Хіменес Еноа — позаштатний журналіст і співзасновник онлайн-журналу наративної журналістики El Estornudo, започаткованого 2016 року. Оглядач газет The Washington Post і Gatopardo. Хіменес є помітним відвертим голосом у медіаспільноті Куби, що надає нові погляди на виклики для незалежних журналістів та повідомляє про проблеми, які рідко висвітлюються державними ЗМІ, зокрема расизм на Кубі. 2020 року співробітники держбезпеки обшукували, брали його в кайданки, допитували протягом п’яти годин, погрожували йому та його родині через публікації про життя на Кубі в його щомісячній колонці Washington Post. Попри погрози влади того ж тижня Хіменес опублікував ще одну колонку, в якій заявив, що вона може бути його останньою з огляду на загрозу ув’язнення. Постійні утиски та цензура змусили Хіменеса втекти до Іспанії 2021 року.
Севгіль Мусаєва — головна редакторка “Української правди”, провідної незалежної онлайн-газети України, що висвітлює політику, економіку та культуру. Зараз багато пише про вторгнення Росії. У червні 2022 року вона та колега з її редакції піддавалися погрозам вбивством після публікації звіту про розслідування (Ред. — щодо колишнього Омбудсмана Людмили Денісової). Під керівництвом Мусаєвої журналісти “Української правди” надають критичне, правдиве висвітлення попри небезпеку війни та оголошену Росією заборону на публікацію, наголосили в CPJ.
Фам Доан Транг — репортерка, що спеціалізується на правах людини, засновниця незалежного юридичного журналу Luat Khoa. Також редагує та пише для в’єтнамського незалежного англомовного вебсайту і блогу Danlambao, керованого вигнанцем. 6 жовтня 2020 року її заарештували за статтею 117 Кримінального кодексу за “вироблення та поширення новин проти держави”. Її утримували без зв’язку із зовнішнім світом понад рік до винесення вироку в грудні 2021 року в одноденному судовому процесі. Зараз Транг відбуває дев’ятирічний термін ув’язнення. Вона одна серед щонайменше 23 журналістів, утримуваних за ґратами за свої репортажі у В’єтнамі на момент перепису CPJ 2021 року. Ця країна — одна з п’яти найгірших у світі тюремників журналістів.
Галина Тимченко — редакторка незалежного російського новинного сайту “Медуза”, що базується в Латвії. 2014 року її звільнили з посади головної редакторки провідного російського новинного сайту Lenta.ru, замінивши на прокремлівського наступника під час вторгнення Росії в Україну. Майже половина співробітників Lenta.ru звільнилася на знак протесту, а Тимченко та багато її колег втекли до Латвії й заснували “Медузу”. Сайт заблокований в Росії та позначений як так званий “іноземний агент”.
