Російські військові викрали з Київщини сотні цивільних, яких тепер використовують як обмінний фонд

Під час окупації Київщини російські військові викрали близько двох сотень людей, яких тепер тримають у СІЗО в Росії та використовують як “обмінний фонд”.

Про це повідомляє Медійна ініціатива за права людини. 

Записи на стіні приміщення у Димері на Київщині, де тримали затриманих людей. Фото: МІПЛ

Викрадали переважно атовців, волонтерів або тих, у кого в телефонах знаходили будь-яку інформацію про перебування сил РФ на території України. Про зникнення людей правозахисники знають у населених пунктах Вишгородського району Катюжанці, Димері та Козаровичах. Частину людей з Димера 23–24 березня росіяни вивезли спочатку до Гостомеля, потім до Білорусі, а невдовзі до Росії, де помістили у СІЗО, що звільнили від в’язнів спеціально для цих цілей. 

Деталі щодо умов утримання українців правозахисники отримали від волонтера Червоного Хреста України Володимира Хропуна, якого російські військові також тримали в Димері, а згодом обміняли: “Разом зі мною вивезли 14 людей. По дорозі додали ще одну жінку. Нас везли двома «уралами». Всього в Білорусь привезли 35–37 людей. Було кілька військових, але основна маса — цивільні”.

Конвоїри, які супроводжували затриманих, розповіли, що СІЗО №2 в російському місті Новозибкові спеціально звільнили для київського регіону — Буча, Гостомель, Димер, Козаровичі, Іванків, Чорнобиль. 

“Там не було жодного їхнього затриманого. Всі були наші, яких затримали раніше, ще в лютому і привезли туди. Конвоїри сказали, що будуть запаковувати СІЗО нами повністю… Особисто я чув 72 прізвища. А всього в СІЗО десь до 200 людей, може навіть більше”, — каже Хропун.  

Українців били під час транспортування та на допитах, під час яких питали про “бандерівців” та інші подібні речі. Деяких катували електричним струмом.

Ілюстративне зображення. Фото: Alexey Furman/Getty Images

Затриманим видали робу, зубну щітку й пасту, постільну білизну та поселили у камери з пліснявою на стінах та без вентиляції. У всіх зняли відбитки пальців та взяли кров на аналізи. Ні рішень суду, ні будь-яких пояснень щодо того, чому людей утримують у СІЗО, не надали. Натомість змушували підписувати якісь документи з закритими очима. 

“Нас просто викрали як річ. Привезли в іншу країну і робили свої допити. Там законом і не пахне”, – констатує Володимир. 

Росія може спробувати притягнути українців до кримінальної відповідальності за своїм законодавством, аби “легалізувати” їх затримання. За словами експерта Регіонального центру прав людини Романа Мартиновського, у Кримінальному кодексі РФ для цього існує стаття 12. 

“Вона передбачає, що можна притягувати до відповідальності громадян інших країн або осіб без громадянства за злочини не на території РФ, тільки у кількох випадках. Перший: якщо цей злочин вчинений проти громадян РФ. Другий: якщо злочин проти інтересів РФ. Третє: злочин проти осіб, які мають дозвіл на проживання у РФ”, – каже Мартиновський. 

Він припускає, що атовців росіяни спробують незаконно притягти до відповідальності за дії проти інтересів РФ. До того ж на території Донецької та Луганської областей, яка була окупована до 24 лютого цього року, Росія видала українцям багато своїх паспортів, а тому щодо деяких людей можуть незаконно висунути обвинувачення у “злочинах проти громадян Росії”.

Серед українців, яких тримають у СІЗО, за словами Хропуна, є викрадений журналіст УНІАН Дмитро Хилюк, якого затримали 3 березня у Козаровичах. Також серед них Олександр Яровий та десятки інших людей, які зникли в тому числі з Димерської громади, а також з Ірпеня та інших населених пунктів Київщини. 

Самого Хропуна звільнили у межах обміну 9 квітня. Разом з Володимиром додому відправилися 14 цивільних та 12 військових. За словами волонтера, СІЗО в Брянській області — не єдине місце, де тримають вивезених з України людей. Коли його та інших затриманих звільняли, то дорогою підсадили ще кількох людей:

“Спочатку нас везли годин шість в якийсь аеропорт. Там залишили ночувати, бо була погана погода. Потім нас посадили в літак, і ми прилетіли в якесь місто. Там підсадили чотирьох чи п’ятьох людей. Як сказали вони самі, це був Ростов-на-Дону. Далі нас відправили літаком на Бельбек (аеропорт в Севастополі. – Ред.), а потім на звільнення в Запоріжжя”.

Володимир припускає, що тих людей, яких росіяни продовжують утримувати, вони хочуть використати для обміну на своїх військовополонених. 

Поки Росія не висунула вимог та ультиматумів Україні по звільненню затриманих, їх вважають жертвами примусового переміщення. Тримаючи людей, Росія вчиняє ще один злочин — незаконне позбавлення волі. В українському законодавстві ці злочини підпадають під статтю 438 “Порушення правил та звичаїв війни”.