Родини полонених створили “Московські конвенції” на противагу Женевським: у них розповіли про тортури у російській неволі
Асоціація родин захисників “Азовсталі” за допомоги Медійної ініціативи за права людини презентувала альтернативну версію Женевських конвенцій – “Московські конвенції” та розмістила їх у відкритому доступі. Це документ, структура якого нагадує текст оригіналу, але статті написані на базі реальних свідчень колишніх полонених та їхніх рідних.
Альтернативні конвенції презентували під час пресконференції у Києві 20 листопада.
Фото: МІПЛСтатті в альтернативній конвенції описують зовсім інші “норми” оригінального документа: катування електричним струмом, відрізання частин тіла, моральне та фізичне приниження, сексуальне насильство і навіть вбивства.
Авторів цього тексту консультував експерт Медійної ініціативи за права людини з Міжнародного гуманітарного права Андрій Яковлєв.
“Російська Федерація публічно, свідомо, показово порушує міжнародне гуманітарне право, зокрема Женевської конвенції. Але які дії після цього? Росіяни показують, що для них Женевська конвенція – папірці, на які можна не звертати уваги. А Міжнародний комітет Червоного Хреста займає весь цей час позу страуса або іншу позу. Але це точно не поза професійної організації, яка повинна виконувати гідно свій мандат.Тому виникла ідея представити “Московські конвенції”, щоб привернути увагу світу і нагадати всім про злочини Росії проти людяності“, – зазначив під час презентації Уповноважений ВРУ з прав людини Дмитро Лубінець.
Станом на зараз з російського полону вдалося повернути три тисячі сімсот шістдесят сім військовополонених. Більшість із них розповіли про тортури фізичні, психологічні, зокрема сексуальні.
У тому, що Росія вчиняє не просто воєнні злочини, а злочини проти людяності, переконані й експерти МІПЛ, які досліджували тему утримання українських військовополонених у російському полоні ще до повномасштабного вторгнення.
Женевські конвенції прописані добре, адже регулюють обов’язки воюючих сторін, але документ не містить механізмів, які б спонукали виконувати правила, кажуть правники.
На думку правозахисника Андрія Яковлєва, національні та регіональні суди, суди певних країн, які мають єдину систему виконання вироків (наприклад, ЄС) могли б створити інфраструктуру, яка б забезпечила виконання Женевських конвенцій.
“Починати можна з того, щоб забезпечити виконання вироків національних судів. Зробити так, щоб рішення українських судів і суддів з універсальною юрисдикцією приймалися до виконання якомога більшою кількістю країн”, – додав Яковлєв.
В “Московських конвенціях” описані п’ятнадцять історій колишніх військовополонених. Їх розмістили онлайн на сайті та закликали завантажувати матеріали й публікувати дописи у соцмережах з тегом Червоного Хреста (@icrc).
У конвенції є свідчення звільненого військовополоненого Олексія Кривцова, який розповів, що йому і побратимам в полоні влаштували “прописку”. Били із застосуванням шокер кийків по руках, ногах. У колонії він захворів на туберкульоз, оскільки його навмисне посадили до ув’язнених, які мали цю хворобу. Також Олексій захворів на гепатит Б. Дотепер він проходить важке лікування.
Історію свого брата в документі розповіла також представниця Асоціації родин захисників “Азовсталі” Євгенія Синельник. Він досі перебуває в полоні й вже отримав статус незаконно засудженого.
Чоловіка засудили до 10 років ув’язнення у колонії суворого режиму фактично за те, що він обороняв країну від окупантів.
“У нас є засуджені довічно й утримуються в місцях для найстрашніших російських злочинців, таких як “Чорний дельфін”, “Північна сова” чи “Полярний вовк”. Антонім словосполучення “людські права” – це “російський полон”. Страх за близьких у полоні й безвихідь від неможливості допомогти супроводжують нас щодня. Ми прагнемо розголосу та шукаємо тих, хто зможе довести, що людське життя має цінність”, – додала Євгенія.
Нагадаємо, що понад 300 українських військовополонених засудили незаконні окупаційні та російські суди, а українські прокурори забезпечують процесуальне керівництво в 488 кримінальних провадженнях за фактами жорстокого поводження щодо 4139 українських військовополонених.
