Рішення комітетів ООН мають бути обов’язковими для виконання

Експерти сперечаються щодо того, чи повинні вітчизняні судові органи переглядати вироки на підставі рішень комітетів ООН. Такі рішення мають бути загальнообов’язковими для виконання, бо зараз вони є лише інструментом політичного тиску на керівництво держав-порушниць прав людини.

Як зазначено у матеріалі на сайті Української Гельсінської спілки з прав людини, для дотримання державами прав людини створено широку мережу правозахисних інституцій. Це Комітет ООН з прав людини, Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав, Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації, Комітет ООН з ліквідації дискримінації по відношенню до жінок, Комітет ООН проти катувань, Комітет ООН з прав дитини, Комітет ООН з прав інвалідів, Комітет ООН з прав трудящих мігрантів. 

Україна як держава-учасниця міжнародних конвенцій у сфері прав людини є державою-членом усіх цих органів. Згідно ч. 4 ст. 55 Конституції Україні, “кожний громадянин України має право після використання національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод у міжнародні судові установи або у відповідні міжнародні організації, членом або учасником яких є Україна“.

Незважаючи на численні зусилля міжнародного співтовариства у розробці контрольного механізму за виконанням державами взятих на себе зобов’язань з прав людини, обов’язковість рішень Комітетів ООН за індивідуальними скаргами лишається нез’ясованою.

Існують три групи експертів, які мають різні погляди на юридичну природу рішень цих міжнародних інституцій.

Перша група вважає, що комітети ООН відносяться до “квазісудових органів”, а не судових, тому держави не зобов’язані виконувати їх рішення. Україна на практиці втілює саме позицію таких експертів, з якою неодноразово стикалися українські правозахисники.

“Я представляв заявника в одній із цих справ. Ми подавали до Вищого спеціалізованого суду клопотання про перегляд вироку. Але суд вирішив, що Комітет з прав людини ООН не є судовим органом, і тому наше законодавство не вимагає перегляду вироків на підставі рішень комітету“, -зазначає виконавчий директор УГСПЛ Аркадій Бущенко.  

Друга група експертів вважає, що держави, які ратифікували міжнародну конвенцію та факультативний протокол до неї, надають конвенційному органу повноваження здійснювати моніторинг стосовно певної держави. І держава, визнаючи компетенцію міжнародного органу, зобов’язана виконувати його рішення за індивідуальними скаргами.

І, нарешті, третя група вважає, що держава не лише зобов’язана виконувати рішення Комітетів ООН, але й виконання таких рішень має обговорюватися у Раді Безпеки ООН з можливістю застосування санкцій.

Експерти говорять, що органи ухвалюють загальні зауваження, які містять моральний, а не безпосередній обов’язок виконання. Проте рекомендаційний характер привертає увагу до гострих порушень прав людини та створює підстави для політичного тиску міжнародного співтовариства на керівництво держав-порушниць.

Експерти також вважають, що для підвищення ефективності рішень Комітетів ООН необхідно реформувати відповідні конвенційні органи, надавши їм право ухвалювати загальнообов’язкові рішення. Зараз виконання державами рішень комітетів ООН  – це питання виключно політичної волі керівництва: цивілізовані країни прислухаються до цих рішень, відновлюють порушені права позивачів та відповідним чином реформують законодавство.