Правозахисники закликають оновити закон про соціальний захист цивільних, незаконно ув’язнених Росією під час війни

Президент Володимир Зеленський та Верховна Рада мають ініціювати оновлення Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи”. Чинна редакція не відповідає умовам повномасштабної війни, коли багато цивільних, постраждалих від російської агресії, потребують підтримки держави. Нині закон звужує коло людей, які можуть її отримати, та передбачає процедури, що фактично дискримінують частину колишніх бранців.

Про це йдеться в спільній заяві низки українських правозахисних організацій.  

Катівня в Ізюмі, 19 вересня 2022 року. Фото: Суспільне

Згідно з даними українського Омбудсмана, наразі в російській неволі незаконно утримується понад 16 тисяч цивільних. Однак активісти вважають, що цифри можуть бути більшими, оскільки РФ не допускає жодних міжнародних інституцій до місць утримань. Також ворог відмовляється повідомляти про їхнє місце перебування.

“Попри систематичні затримання, катування, тримання в ізоляції, психологічне і фізичне насильство, значна кількість постраждалих позбавлені державної підтримки. Чинне законодавство про соціальний і правовий захист таких осіб не охоплює реальні масштаби переслідувань з боку російських окупантів, що різко зросли після 2022 року“, – йдеться в заяві.

Як зазначають правозахисники, чимало звільнених цивільних отримали відмови у встановленні факту позбавлення особистої свободи. Від них вимагали довести політичні мотиви затримання або надати відповідні документи, які росіяни не видавали через утримання incommunicado або інші причини.

“За оцінкою статистичних даних діяльності Комісії, частка відмов може сягати від третини до половини звернень. Така ситуація породжує системну нерівність, соціальну вразливість та недовіру до державних інституцій. Визнання статусу має здійснюватися на підставі самого факту незаконного позбавлення особистої свободи, а не умов, мотивів чи формального оформлення окупаційними структурами“, – вважають активісти.

Саме тому, на їхню думку, необхідно якнайшвидше вдосконалити відповідне законодавство у сфері соціального і правового захисту незаконно ув’язнених цивільних. Це дозволить створити правові підстави для справедливого захисту багатьох потерпілих та сприятиме довірі між громадянами та державою.

Правозахисники закликали очільника держави та парламентарів ініціювати оновлення відповідного закону, зокрема:

• Ухвалити нову редакцію Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи” або новий закон, встановивши, що кожна така цивільна особа або її представники мають право на надання статусу потерпілих, а також на отримання соціального захисту, реабілітації та компенсації.
• Внести до закону людей, які були звільнені поза обміном та повернулися самостійно, за умови відсутності даних про їхню участь у злочинах проти України.
• Поширити закон на іноземців та осіб без громадянства, які перебували в Україні на законних підставах і докладали зусиль для її оборони.
• Визначити справедливий перелік членів сімей потерпілих, які мають право на отримання державної підтримки.
• Забезпечити прозору конкурсну процедуру формування складу представників громадських об’єднань у комісії, передбачену відповідним законом.
• Гарантувати грошову виплату одразу після звільнення на лікування та реабілітацію, протягом перших місяців.

Під заявою залишив свій підпис 21 представник правозахисних та громадських організацій.

Нагадаємо, уряд має запровадити ефективну систему підтримки для людей, які постраждали внаслідок міжнародних злочинів з боку РФ, зокрема через катування, незаконне позбавлення волі, насильницькі зникнення або інші тяжкі порушення. 

Експерти радять розв’язувати ці проблеми шляхом запровадження урядом базової системи підтримки для цивільних бранців. Сюди б входило надання матеріальної, медичної та психологічної допомоги, реабілітаційних послуг, житла для тимчасового проживання, правничої допомоги, соціального супроводу та сприяння реінтеграції. Для реалізації таких планів необхідно ухвалити відповідну урядову програму.

Правозахисники просять український уряд розбудувати цілісну державну політику щодо захисту прав цивільних бранців, зокрема:

• Визначити в складі Кабінету Міністрів України відповідальний орган, який реалізовуватиме таку державну політику щодо цих осіб.
• Запровадити базову систему підтримки для осіб, життю чи здоров’ю яких завдано шкоди внаслідок скоєння міжнародних злочинів, зокрема через катування, незаконне позбавлення волі, насильницькі зникнення або інші тяжкі порушення. Така система має охоплювати, але не обмежуватися, надання матеріальної допомоги, медичних та реабілітаційних послуг, тимчасового житла, правничої допомоги, соціального супроводу та сприяння реінтеграції.

Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова вважає, що зараз не потрібно поспішати з внесенням змін до Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України”.

“Я довго була адептом того, що цей закон треба переглянути в контексті широкомасштабного вторгнення. І насамперед через те, що він не був написаний для ситуації, коли захоплення військових у полон чи незаконне утримання цивільних з боку РФ є системною та масштабною практикою. Можливо, варто відверто поговорити, а чи має цей закон застосуватися до військовополонених, адже факт їхнього утримання в полоні не має потребувати рішення комісії: є відомчі процедури підтвердження цього факту. Але чи зможемо ми зараз мати відкриту дискусію про це й про інші можливі зміни до закону? Це велике питання”, – зазначає вона. 

Правозахисниця радить продовжувати напрацьовувати зміни до закону, щоб суттєво його переосмислити. Але поки що складно говорити, чи є реальні перспективи підтримки парламентом цих змін.

Саме тому експерти звернулися до прем’єрки Свириденко з пропозицією закріпити за одним з міністерств повноваження щодо формування державної політики стосовно постраждалих від збройної агресії, зокрема потерпілих від воєнних злочинів.

Директорка з адвокації ZMINA наголошує, що поки вони разом з колегами напрацьовують моделі базової підтримки. Планується проведення консультацій з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, оскільки така підтримка має обов’язково охоплювати соціальний супровід тих, хто повертається з російської неволі.

Луньова зазначає, що не всі питання можна буде розв’язати через постанову Кабміну, але більшість із них вдасться вирішити завдяки розробленню програм підтримки звільнених цивільних. До неї входила б, зокрема, психологічна, медична, соціальна, правова й матеріальна допомога.