Правозахисна спільнота розкритикувала плани влади ліквідувати Мінреінтеграції
Правозахисники закликають владу не ліквідовувати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (Мінреінтеграції), а, навпаки, розширити його повноваження.
З відповідним закликом під час брифінгу в Інтерфаксі 18 вересня 2024 року виступили Коаліція громадських організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройного конфлікту, та представниця Уповноваженого з прав громадян, постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, Ольга Алтуніна.
Офіційної інформації про ліквідацію Мінреінтеграції наразі немає, утім правозахисну спільноту занепокоїли повідомлення від депутатів Верховної Ради на плани ліквідації на початку вересня.
Під час кадрових змін у Кабінеті Міністрів очільниця цього міністерства Ірина Верещук пішла у відставку, зникла посада віцепрем’єр-міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (ТОТ), а виконувати обов’язки очільника міністерства тимчасово призначили заступника міністра Анатолія Стельмаха. ЗМІ озвучували плани, що після ліквідації міністерства як окремого органу його функціонал передадуть Міністерству розвитку громад та територій України.
Адвокаційна менеджерка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова називає ліквідацію міністерства “величезною помилкою”. Вона переконана, що на одинадцятому році війни такий крок без належної комунікації, пояснених причин може дуже погано впливати в країні та за кордоном на сприйняття політики з питань реінтеграції ТОТ.
Правозахисниця Альона Луньова“Постає питання, чи планує держава взагалі деокуповувати українські території та реінтегрувати їх… Брак комунікації та пояснення планів – дуже поганий сигнал для нації та для українців, які залишаються за кордоном, на ТОТ та для міжнародних партнерів”, – прокоментувала правозахисниця.
Вона нагадала, що Коаліція громадських організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройного конфлікту, адвокатувала створення такого міністерства, оскільки на початку російської війни бракувало органу, який би формував та реалізовував державну політику.
Після створення такого міністерства 2016 року в Україні почалась історія інституційного посилення уряду в частині, що стосується проблематики ТОТ та подальшої реінтеграції деокупованих територій. Міністерство очолював віцепрем’єр-міністр, який займався координацією інших міністерств у формуванні та реалізації політики реінтеграції.
Правозахисники констатують: з таким інституційним рішенням країна повертається до ситуації, яка була на початку російсько-української війни – до департаменту в структурі Міністерства інфраструктури або окремих агенцій.
Правозахисні організації заявили, що не розуміють станом на зараз, що влада планує робити з низкою питань реінтеграції ТОТ.
“Досить відкрити положення міністерства, і стане зрозуміло, що його пріоритет – реінтеграція постраждалого населення. Тоді як Мінрегіон відповідає за все, що стосується інфраструктурних проєктів, будівництва, облаштування благоустрою населених пунктів, питання доріг, розбудови регіональної політики, інших питань, які стосуються саме регіонів… Ми вважаємо, що в уряді має існувати спеціальна окрема інституція, яка буде займатися питаннями, що стосуються міжнародного гуманітарного права (МГП), які стосуються постраждалого населення і формування політики щодо нього, питаннями реінтеграції та багатьма іншими питаннями”, – пояснила Альона Луньова.
Голова громадської організації “Донбас SOS” Віолета Артемчук, що з 2014 року має гарячу лінію, на яку щоденно звертаються потерпілі від війни громадяни, зізнається, що коли почула новину про можливе переформатування Мінреінтеграції, то перше питання, що їй спало на думку, – куди взагалі звертатимуться люди, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації, зі своїми питаннями?
Вона пояснила, що гаряча лінія “Донбас SOS” приймає звернення від громадян з найрізноманітніших питань.
Правозахисниця Віолета Артемчук“Питання людей можуть бути в різних площинах і комплексні. Наприклад, за одне звернення родина каже, що хоче влаштувати дитину в дитячий садочок, але в районі, де вони проживають, немає вільних місць. Якщо ми влаштуємо дитячий садочок в іншому районі, чи треба змінювати довідку ВПО на інший район? Це вже питання у двох площинах: про освіту та про реєстрацію як внутрішньо переміщеної особи. Потім додається ще питання про родича на окупованих територіях і про його шлях виїзду”, – пояснила правозахисниця і висловила сумнів, що без Мінреінтеграції громадяни зможуть отримувати комплексні відповіді з боку держави.
“Бо надсилати людину з одного міністерства до іншого, від органу до органу – неповага. Потрібно, щоб людина, яка вже постраждала, мала можливість отримати відповідь на свої питання від однієї державної інституції і в одному місті. Це має бути той орган, який захищає її права і може інформувати потерпілих з різних питань та займатися їхніми питаннями”, – прокоментувала Віолета Артемчук.
Адвокаційна координаторка благодійного фонду “Право на захист” Ксенія Гедз повідомила, що таке рішення може поставити під ризик евакуацію громадян з низки населених пунктів на Сході України. Вона нагадала, що, згідно з планом гуманітарних потреб і реагування в Україні на цей рік, близько 14 мільйонів 600 тисяч наших громадян потребують та потребуватимуть допомоги.
У координації гуманітарного реагування Мінреінтеграції відіграє ключову роль. Саме воно координує евакуації та розміщує евакуйованих людей, зокрема людей з інвалідністю та людей похилого віку.
Шукачі притулку з України на кордоні з Румунією (ілюстраційне фото)“Дуже важливо зберегти ці функції й чітко комунікувати з усіма гуманітарними акторами щодо того, як здійснюватиметься гуманітарне реагування в разі такої реорганізації Мінреінтеграції”, – прокоментувала Ксенія Гедз.
Вона також пояснила, що гуманітарне реагування – складне питання, залежно від регіону допомога і захист постраждалому населенню різниться в контексті тих сервісів та послуг, які можуть надати в тому чи іншому регіоні.
“Виклики сьогодення зачіпають не просто гуманітарне реагування. Тут важливо також координувати діяльність партнерів та акторів, які забезпечують розвиток і відновлення України. Надзвичайно важлива також координація гуманітарного реагування в умовах підготовки до осінньо-зимового періоду, що наразі є ускладненим і потребує негайної злагодженої координації”, – пояснила правозахисниця.
Вона наголосила, що для міжнародних партнерів, які об’єдналася для допомоги Україні, важливо забезпечити прозору, чітку, зрозумілу комунікацію.
БФ “Право на захист” вважає, що потрібно провести аудит мандата повноважень Мінреінтеграції та проаналізувати чинні нормативно-правові акти, щоб не загубити важливіші з них. Ксенія Гедз нагадала, що влада має напрацьовувати довгострокові, сталі рішення, спрямовані на подолання кризи внутрішнього переміщення, кризи вимушеного переміщення за кордон та інших викликів російської війни проти українського народу.
Представниця Уповноваженого з прав громадян, постраждалих унаслідок російської збройної агресії Ольга Алтуніна виступила за збереження Мінреінтеграції. Вона також констатувала, що зацікавлені сторони та суспільство наразі не мають відповіді на низку питань про те, який вигляд матиме реінтеграційний процес в Україні.
18 вересня Коаліція громадських організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройного конфлікту, оприлюднила офіційну позицію щодо ймовірної ліквідації Мінреінтеграції.
Раніше правозахисники оприлюднили 11 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2024 рік.
Коаліція громадських організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройного конфлікту, закликала Верховну Раду перейти від точкових до комплексних, довгострокових і узгоджених з виконавчою владою рішень щодо забезпечення прав ВПО.
Правозахисники пояснюють, що Закон “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” був ухвалений у жовтні 2014 року. Надалі він зазнавав неодноразових змін і доповнень.
Із 24 лютого 2022 року в парламенті було зареєстровано щонайменше дев’ять законопроєктів про внесення змін до цього закону. Частина з них не узгоджується зі вже впровадженою державною політикою щодо внутрішнього переміщення, не має фінансового обґрунтування і може спричинити штучне збільшення кількості ВПО та загострення складних життєвих обставин вразливих груп населення.
Інші ж, як оцінює коаліція, передбачають точкові зміни як відповідь на нагальні проблеми, зокрема й у наданні допомоги на проживання. Такі напрацювання важливі, проте вони не містять комплексної відповіді на виклики, які постали після початку широкомасштабного вторгнення РФ та вплинули на державну політику щодо внутрішнього переміщення. Тому важливими є реєстрація та розгляд нової редакції Закону “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, пояснили правозахисники.
