Право на родину: у які форми виховання можна влаштувати дітей без батьківського піклування в Україні
Діти-сироти та позбавлені батьківського піклування в Україні можуть бути влаштовані в кілька сімейних форм виховання, щоб не потрапляти до дитбудинків та інтернатів. Найпоширеніша – опіка та піклування.
Про особливості сімейних форм виховання розповіли в Державній службі у справах дітей.
Фото: PixabayКоли дитина з певної причини втрачає батьківське піклування, завдання держави – зробити все можливе, щоб вона зростала в сімейному середовищі, зазначили в Держслужбі. Це є складовою реформи деінституалізації, яка є одним із зобов’язань України для вступу до ЄС.
В Україні існують кілька способів, як дорослі можуть запропонувати дитині родину: прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу та опіка й піклування. За даними Мінсоцполітики, в такі сімейні форми виховання наразі влаштовано 57 тисяч дітей.
У Державній службі у справах дітей розповіли, чим сімейні форми виховання відрізняються від усиновлення, та про основні права дітей у них.
Усиновлення передбачає, що дитину чи дорослу людину приймають у сім’ю на правах сина чи доньки. Рішення про це ухвалює суд. Усиновити можна дитину віком від 2 місяців до 18 років. Також можна всиновити й старшу людину, яка не має батьків або позбавлена батьківського піклування. Усиновлювачами можуть бути подружжя, один з них за згоди іншого або пара, що живе разом без реєстрації шлюбу.
Опіка та піклування – найпоширеніша форма сімейного виховання в Україні. За дитиною зберігається статус сироти або позбавленої батьківського піклування, тож її можна всиновити за згодою опікуна чи піклувальника. Опіка встановлюється над дітьми до 14 років, піклування – над дітьми віком 14–18 років. Стати опікуном чи піклувальником може доросла дієздатна особа.
Прийомна сім’я (подружжя або доросла людина) може прийняти на виховання у своє житло до чотирьох дітей-сиріт чи позбавлених батьківського піклування віком до 18 років. Родина водночас може мати будь-яку кількість біологічних дітей. Прийомні діти мають право спілкуватися зі своєю біологічною родиною. Також у них залишається статус сироти або позбавлених батьківського піклування та право бути всиновленими. Дитина може залишатись у прийомній сім’ї до 18 років або до 23 років, якщо навчається. Так само до 23 років за власним бажанням можуть залишатися ті, хто має інвалідність.
Подружжя чи доросла людина можуть узяти на виховання й більшу кількість дітей (5–10) до 18 років і створити дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Водночас загальна кількість дітей у ДБСТ разом з біологічними не може бути більш ніж десяток. Діти-вихованці мають право спілкуватися зі своєю біологічною родиною та бути всиновленими. Батьки-вихователі мають право отримати житло в службове користування. У ДБСТ дитина може залишатися до 18 років. До 23 років – якщо навчається чи має інвалідність.
У разі всиновлення дитина стає членом сім’ї на правах рідної. Усиновлювачі мають такі самі права та обов’язки, що й рідні батьки. Прийомні батьки, опікуни, піклувальники, батьки-вихователі є законними представниками дитини.
Днями Кабінет Міністрів підтримав збільшення виплат для прийомних батьків і батьків-вихователів у дитячих будинках сімейного типу. З 2026 року діятиме нова формула розрахунку грошової винагороди. Зокрема, за першу дитину виплачуватимуть 2,5 прожиткового мінімуму, за кожну наступну – 1,5 прожиткового мінімуму. Очікується, що підвищення виплат сприятиме створенню нових дитячих будинків сімейного типу чи прийомних сімей.
Зміни реалізуються в межах Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки. Цей документ передбачає, що до 2028 року в сім’ях виховуватимуться 95% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а кількість дітей в інтернатних закладах зменшиться на 30%.
На обліку з усиновлення залишаються понад 14 тисяч дітей. Найбільше серед них – віком від 10 років. Проте в Україні зберігається дисбаланс, коли понад половину батьків хочуть усиновити дітей віком від п’яти до десяти років.
