Постраждалим від катувань та свавільних затримань РФ потрібна системна підтримка держави – правозахисники звернулися до Свириденко

Уряд має запровадити ефективну систему підтримки для людей, які постраждали внаслідок міжнародних злочинів з боку РФ, зокрема через катування, незаконне позбавлення волі, насильницькі зникнення або інші тяжкі порушення. 

Про це йдеться в спільній заяві низки українських правозахисних організацій.  

Ілюстроване фото. ZMINA

Під час збройної агресії проти України РФ продовжує систематично порушувати норми міжнародного гуманітарного права й міжнародного права прав людини на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України. Окупанти використовують такі порушення як інструмент встановлення контролю на ТОТ та примусу українців до покори, наголошують автори заяви:

“Одним із ключових засобів підтримання атмосфери страху на ТОТ України є скоєння злочинів проти цивільних осіб, зокрема незаконне позбавлення волі, катування, насильницькі зникнення, сексуальне насильство та інші тяжкі порушення“.

Ну думку правозахисників, такі дії спрямовані не лише проти активістів та учасників руху спротиву, але й проти пересічних громадян. Це робиться з метою залякування та придушення будь-яких виявів нелояльності до окупаційної влади.

Висновки незалежних міжнародних організацій підтверджують систематичний та широкомасштабний характер злочинів проти цивільних на ТОТ. Зокрема, це стосується свавільних затримань з подальшим незаконним утримуванням. У 90% випадків незаконно ув’язнені цивільні зазнають катувань та жорстокого поводження.

“Від цих порушень постраждали тисячі громадян України, а пережите ними насильство має серйозні та довготривалі наслідки для життя, здоров’я та добробуту. Втім, частина постраждалих залишається невидимою для держави“, – зазначають правозахисники.

Вони наголосили, що на сьогодні держава не має цілісної стратегії чи бачення щодо забезпечення прав постраждалих від міжнародних злочинів, зокрема тих, хто зазнав шкоди життю та здоров’ю. Як наслідок, відсутність цілісної державної політики в цій сфері призводить до недостатньої підтримки постраждалих від міжнародних злочинів.  

Як нагадують правозахисники, Закон “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей“, ухвалений наприкінці 2021 року, звужує коло незаконно ув’язнених цивільних, які можуть претендувати на допомогу. У документі йдеться про осіб, позбавлених волі через свою діяльність, пов’язану з відстоюванням державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного ладу та інших національних інтересів України, або за громадську, політичну чи правозахисну активність, спрямовану на підтримку України, а також цивільних заручників (осіб, викрадених або затриманих для того, щоб змусити третю сторону вдатись або утриматися від певних дій як умови звільнення). 

Для отримання державної допомоги потерпілому необхідно довести той факт, що його затримали через проукраїнські погляди або відстоювання національних інтересів. Однак незаконне позбавлення свободи українців на ТОТ часто не залежить від їхньої громадської та політичної позиції. Утім, таких осіб теж варто визнавати постраждалими, які потребують належної системної підтримки на державному рівні. Зокрема, психологічної, медичної, соціальної, правової й матеріальної допомоги.  

“Така ситуація склалася внаслідок кількох причин, зокрема – через відсутність у складі Кабінету Міністрів України уповноваженого суб’єкта, відповідального за формування та реалізацію державної політики у сфері захисту та підтримки осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України. Таким органом може бути визначено Міністерство соціальної політики України, яке відповідає за облік шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичних осіб унаслідок збройної агресії проти України“, – йдеться в заяві.

Експерти радять розв’язувати ці проблеми шляхом запровадження урядом базової системи підтримки для цивільних бранців. Сюди б входило надання матеріальної, медичної та психологічної допомоги, реабілітаційних послуг, житла для тимчасового проживання, правничої допомоги, соціального супроводу та сприяння реінтеграції. Для реалізації таких планів необхідно ухвалити відповідну урядову програму.

Правозахисники просять український уряд розбудувати цілісну державну політику щодо захисту прав цивільних бранців, зокрема:

• визначити в складі Кабінету Міністрів України відповідальний орган, який реалізовуватиме таку державну політику щодо цих осіб;
• запровадити базову систему підтримки для осіб, життю чи здоров’ю яких завдано шкоди внаслідок скоєння міжнародних злочинів, зокрема через катування, незаконне позбавлення волі, насильницькі зникнення або інші тяжкі порушення. Така система має охоплювати, але не обмежуватися, надання матеріальної допомоги, медичних та реабілітаційних послуг, тимчасового житла, правничої допомоги, соціального супроводу та сприяння реінтеграції. 

Нагадаємо, ZMINA оприлюднила аналітичну записку спрямовану на визначення потреб і проблем, з якими стикаються постраждалі від катувань, жорстокого або нелюдського поводження. Вона охоплює оцінювання поточного стану в Україні системи підтримки осіб, постраждалих від воєнних злочинів, зокрема катування, жорстокого або нелюдського поводження, для надання рекомендацій щодо формування такої системи.