Постраждалим від насильства ромським жінкам нікуди йти від кривдника – правозахисниці
Ромським жінкам, які зазнали домашнього та психологічного насильства, нікуди піти від кривдника. У них немає коштів на медичне обстеження та на дорогу до шелтерів.
Про це під час круглого столу “Безпека ромських жінок і дітей: взаємодія ромської громади з поліцією та іншими державними органами захисту” розповіла координаторка проектів Ради Європи в Україні Земфіра Кондур, передає кореспондент Центру прав людини ZMINA.
Вона зізналась, що була вражена історіями молодих дівчат із Золотоноші (Черкащина), які розповіли під час фокус-групи свої історії про домашнє насильство.
“Це були дуже важкі історії. Після одруження молоді ромські дівчата переїжджають жити в родину чоловіка, де над ними вчиняють постійне фізичне та психологічне насильство. Дівчина не може нікому зі своїх рідних відкритись. Усі бачать насильство, але не реагують. І це завершується тим, що за півроку вона йде до своєї родини і далі не хоче одружуватись, лишаючись сама з дітьми та не отримуючи жодної психологічної допомоги. Але разом з тим вона зазнає шаленого тиску з боку громади та родини, які кажуть їй, що вона ганьбить сім’ю”, – розповіла Земфіра Кондур.
Вона вважає, що, аби вирішити проблему, потрібно багато спілкуватися з дівчатами та дорослими жінками про домашнє насильство.
“Жінки за 50 розповідали, що все своє життя терпіли насильство, бо про це не можна говорити. Вони б, можливо, пішли від чоловіка, але не знали куди і у них не було коштів”, – додала вона.
Правозахисниця повідомила, що до неї зверталися ромки, які хотіли піти від чоловіка, сховавшись у притулку. Але шелтери вимагають пройти флюорографічне обстеження, а у ромок не було навіть коштів, щоб доїхати ані до місця обстеження, ані до самого шелтера.
Із Золою Кондур погоджується й менеджерка проектів Всеукраїнської благодійної організації “Конвіктус Україна” Юлія Царевська. Вона пояснює, що в роботі з потерпілими дуже важливо досягти згоди піти від кривдника та змінити своє життя. Правозахисниця називає жахливою ситуацію, коли жінки не мають коштів на дорогу.
Водночас вона повідомила, що наразі “Конвіктус Україна” змінює типові положення державних шелтерів, оскільки їхні критерії не дозволяють потерпілим потрапляти в такі заклади.
“За правилами центрів соціально-психологічної допомоги, притулків жінки з маргіналізованих груп не можуть до них потрапити. Жінок не беруть у притулок через наявність дітей різного віку чи через наркотичну або алкогольну залежність. А навіть якщо вони й потраплять, то фахівці цих закладів не будуть готові з ними працювати. У них не напрацьовані алгоритми дій, що потрібно робити в тій чи іншій ситуації. Минулого року ми змінили п’ять типових положень, цьогоріч плануємо – щонайменше три”, – пояснює Юлія Царевська.
Такі недоліки з типовими положеннями шелтерів призводять до неефективних витрат бюджетних коштів, пояснює правозахисниця.
“До прикладу, Центр матері та дитини розрахований на 30 місць. Вони не приймають жінок через свої критерії, і виходить, що заклад заповнений усього на п’ять місць і всі 15 його фахівців працюють з п’ятьма постраждалими”, – нарікає менеджерка проектів ВБО “Конвіктус Україна”.
Окрім цього, експерти вказують на непоінформованість суспільства щодо існування таких шелтерів. Вони пов’язують це з тим, що самі співробітники закладів не зацікавлені, аби українці знали про них, бо так у них буде менше роботи.
Помічниця заступника голови Головного управління Національної поліції Києва Ольга Юськевич повідомила, що поліцейські готові розповсюджувати листівки про шелтери під час викликів до постраждалих від домашнього насильства.
“Національна поліція готова до співпраці. Ми готові також брати участь у програмах та тренінгах, адже поінформованість поліцейського допоможе досягти позитивного результату. У нас дуже великий штат. Чим більше ми його навчатимемо, тим якісніше ми можемо надавати послуги”, – сказала Ольга Юськевич.
