Понад 40% військовополонених в Україні – мешканці окупованих районів Донеччини та Луганщини
Понад 40% військовополонених, яких утримують в Україні, є мешканцями окупованих частин Донецької та Луганської областей.
Про це свідчать дані дослідження, проведеного Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими в межах проєкту “Хочу жить” та презентованого сьогодні в Мілітарі медіацентрі.
Військовополонені у таборі в Україні. Фото: “Медуза”Дослідження проводили за допомогою заповнення анкет. Робили це полонені добровільно, а загалом на питання відповіли 400 людей.
Своїм місцем проживання до потрапляння на війну 21,7% назвали Донецьку область, 22,4% – Луганську, а менш як 1% – Крим. Росія проводить там примусову мобілізацію, яка є порушенням статті 51 Женевської конвенції та воєнним злочином, втім не всі чоловіки з цих регіонів є примусово мобілізованими.
Щодо військовополонених росіян, то понад 50% з них мешкали у різних регіонах РФ, а 4,6% – у Москві та області.
Серед військовополонених ЗС РФ, як кажуть дослідники, рівномірно представлені всі вікові категорії, але переважно це чоловіки віком від 26 до 50 років. Вищу освіту серед усіх респондентів мають лише 10,9%. Ще 57,7% мають середню спеціальну освіту, а 19,2% закінчили лише школу.
“Намагаються залучати найменш кваліфікованих та найменш освічених. Понад 12% не отримали навіть середньої освіти. Цей показник, який в європейських та українських реаліях важко уявити”, – коментує представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов.
Майже 90% опитаних потрапили в ЗС РФ у 2022 році:
- 30,9% в проміжок між 1 січня та 24 лютого й в основному це характерно для незаконно мобілізованих жителів ОРДЛО;
- 59% потрапили на службу після 24 лютого.
73,9% військовополонених – це рядові солдати, а найстарше звання серед них – лейтенант. 45,8% до потрапляння в полон були військовослужбовцями армії РФ або підрозділів Росгвардії, 42,4% були членами незаконних військових формувань російських бойовиків на Донеччині та Луганщині, а 12,7% – це найманці ПВК “Вагнер”.
Військовополонений у таборі розмовляє з рідними телефономСудячи з отриманих дослідниками даних, 40% опитаних потрапили в полон добровільно, що свідчить про низький моральний дух.
“Є підстави вважати, що ці цифри вищі, бо серед полонених є побоювання репресій, коли вони повернуться у результаті обмінів”, – каже Юсов.
Дослідники цікавились й питанням мотивації військовополонених, які пішли на війну. Так, найсильнішим фактором, що мотивував до служби, стало “бажання життєвої стабільності” – 54,8% присвоїли максимальну оцінку (5 з 5), та “можливість просунутись у житті” – 35,9%. При цьому абсолютно не знайшли підтримки у респондентів такі твердження “Бажання помститись за товаришів” та “Бажання бути професійним військовим”.
“Лише у 3,3% опитаних виправдались очікування від вступу на службу в ЗС РФ. Для 45,7% ці очікування не справдилися взагалі, і 51% опитаних відповіли “нейтрально”, – йдеться у дослідженні.
Щодо вражень про саму службу, то 60% військовополонених, оцінюючи особисті якості своїх командирів по 5-бальній шкалі, поставили їм найнижчу оцінку. При цьому оцінку 5 поставили лише 1,3% респондентів. Також 80% незадовільно оцінили отримані від керівництва накази, а понад 50% переконані, що у випадку відступу командири залишать особовий склад.
Лише 17% військовополонених відзначили, що мали достатньо боєкомплектів і тільки 6% вказали, що могли розраховувати на підтримку інших підрозділів.
Згідно з опитуванням військовополонених, основним джерелом інформації для російських військових є розмови з товаришами по службі та дзвінки додому. Ці джерела інформації користуються найбільшою довірою, у той час, як телебаченню довіряють лише 20% респондентів.
Нагадаємо, що в Офісі генерального прокурора знають про щонайменше 73 випадки умисного вбивства українських військовополонених російськими військовими.
