Помер в’язень ГУЛАГу, один із лідерів Норильського повстання Грицяк
Багаторічний політв’язень таборів ГУЛАГу, один із лідерів Норильського повстання 1953 року Євген Грицяк помер 14 травня.
Про це керівник Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович повідомив на своїй сторінці у мережі Фейсбук.
“Відійшов у вічність один із лідерів Норильського “Повстання духу” 1953 року Євген Грицяк”, – написав В’ятрович.
Президент Порошенко у Фейсбук також висловив сум з приводу смерті Грицяка.
“Українці боролися й повставали – завжди і всюди, де було порушення базових прав людини. Одним із таких епізодів у світовій історії залишиться Норильське повстання 1953 року проти нелюдського творіння Сталіна – концтаборів ГУЛАГу”, – йдеться в повідомленні президента України Петра Порошенка у Фейсбуці.
Євген Грицяк у серпні 2016 року відзначив 90-річчя. До смерті він жив у селі Устя Снятинського району Івано-Франківської області. Видавництво “Смолоскип” опублікувало “Короткий запис спогадів” його авторства, Михайло Ткачук на основі, зокрема, свідчень Грицяка зняв фільм “Загадка Норильського повстання”.
Правозахисниця, координаторка Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Марія Томак у коментарі для Центру інформації про права людини згадала своє спілкування з Грицяком у 2013 році, в рік, коли з моменту початку Норильського повстання минуло 60 років.
Вона заpначила, що разом із колегами організовувала приїзд Грицяка до Києва на показ фільму Михайла Ткачука про Норильське повстання.
“Зараз же, після всіх подій, які відбувалися з 2013-го, я вже трохи інакше сприймаю і Норильське повстання, і особистість Євгена Грицяка. Те, через що ми пройшли за ці роки, дозволяє позбутися пафосного, відірваного від реальності сприйняття і змушує суто по-людськи дивуватися і захоплюватися: як, ну як це було можливо – влаштувати мирний протест у ГУЛАГу, вимагаючи дотримання своїх конституційних прав? Однозначно це феномен. І Євген Грицяк був феноменальною людиною, з тих, про яких кажуть “мені пощастило жити з ним в один час””, – говорить Томак.
Вона тішиться, що за життя Грицяка, буквально в останній рік побачив світ книгу, яку він переклав з англійської мови. Йдеться про всесвітньо відому книгу Парамаганси Йогананди “Автобіографія йога”.
За словами Томак, це сталося завдяки журналістці Вікторії Скубі.
“Мені здається, це значно важливіше, ніж будь-які гучні слова на його адресу – подарувати людині радість потримати в руках надрукований переклад книги, над якою він довго працював. До того ж, на тему, яка для нього була вкрай важлива: йога, духовні практики. Саме це допомогло йому вижити і зберегти в собі людину в ГУЛАГу та наполягати на тому, що протест має бути мирним”, – говорить Марія.
Вона додала, що не хоче аби “Євген Грицяк забронзовів”.
“У мене перед очима – його усміхнене світле обличчя, тихий добрий голос. Такі люди заслуговують на те, аби після відходу залишатися “живими””, – підсумувала правозахисниця.
Як відомо, 1953 року повстали майже 20 тисяч політв’язнів. Упродовж 70 днів вони страйкували й голодували. Політв’язні вимагали скорочення робочого дня, дозволів на листування й побачення, припинення тортур. Вони висунули політичні вимоги, включно з переглядом особових справ.
Події в Норильську, а згодом схожі протести у Воркуті й Кінгірі, за словами одного з керівників Норильського повстання, “сполошили большевицьке командування” і змусили до змін.
