Погрожували, що відвезуть у Росію та посадять у тюрму: на Херсонщині окупанти тримали в підвалі 14-річного хлопця

Віталику Мухарському з села Киселівка, що за 26 кілометрів від Херсона, 14 років. Вісім місяців він жив під російською окупацією разом зі своєю родиною. Але 10 вересня його викрали росіяни та незаконно тримали у підвалі. 

Про це хлопець розповів Медійній ініціативі за права людини.

Віталій Мухарський. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

Того дня Віталик разом зі своїм 27-річним дядьком Олексієм пішов подивитися на знищену техніку. Тоді Олексій зробив кілька фото. У цей момент неподалік їхав автомобіль з чотирма російськими військовими. Окупанти запідозрили їх у тому, що фотографії роблять, щоб надалі здати позиції.

 Олексію та Віталію туго звʼязали руки та силоміць закинули в машину. Так їх відвезли у Херсон. 

На місці призначення Віталія та Олексія розділили. 14-річного юнака завели до підвального приміщення. Там було щось схоже на душову кімнату. У ній – понад десять затриманих людей, які постійно змінювалися. 

Згодом батьки хлопця з’ясували, що тримали його в Херсонському апеляційному суді – неподалік обласної адміністрації та центральної площі.

Викрали Віталика у футболці, легкій кофті та штанах, тому сидіти в підвалі було холодно.

“Тюрма” для цивільних була обладнана двома ліжками, двома столами та двома стільцями. Розмір кімнати, за словами Віталія, близько десяти метрів завдовжки й близько п’яти – завширшки.

Хлопець був наймолодшим в’язнем. Найстаршому чоловікові – за 60 років, він був учасником АТО, за що його й затримали.

Декого з утримуваних періодично забирали на допити. Вони розповідали, що це відбувалося на третьому поверсі. Там людей катували й змушували проходити детектор брехні. Поверталися вони з побиттями. Нерідко хлопець бачив, як після цих допитів у людей текла кров. 

Перші чотири дні Віталія майже не годували. Росіяни приносили їжу лише для двох людей. Ймовірно, для тих, хто сидів найдовше. Ті з хлопчиком ділилися, але їхні порції були мізерні. 

Одного дня по нього прийшли двоє людей в цивільному. Хлопця забрали з підвалу та повели в парк неподалік. Це був перший і останній раз аж до звільнення, коли його вивели на вулицю.  

Ті чоловіки, як пригадує Віталій, були в балаклавах. Вони ставили питання, знімали відповіді на відео. Питали, чий телефон, хто і що фотографував та чи передавали кудись фото.

Це тривало близько години. Потім хлопця завели назад. Ще кілька днів утримували в душовій, а на сьомий день перевели до іншої кімнати, схожої на архів.

Крім нього, там був лише один затриманий – херсонець Анатолій, якому близько 30 років. Його затримали за те, що в нього знайшли зброю.

Весь цей час Віталій не знав нічого про свого дядька: де він та що з ним. Час від часу до хлопця заходив військовий у масці з позивним “Лобан”. Казав, що хоче відпустити його, мовляв, знає, що хлопець не винен. Але не міг, бо не дозволяло керівництво. 

З керівництвом хлопцеві також довелося поспілкуватися. Тоді окупанти казали, що за російським законом 14-річні вже несуть кримінальну відповідальність. Погрожували, що відвезуть у Росію та посадять у тюрму.  

22 вересня до кімнати знову зайшли росіяни. Сказали, що відпустять хлопця. Тоді Віталію вдалося врятувати свого нового товариша Анатолія – хлопець умовив росіян відпустити і його. Усіх трьох – Віталія, його дядька Олексія та Анатолія – відвезли до залізничного вокзалу і відпустили.

Нагадаємо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

Такими злочинами вважають:

• невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• мародерство;
• примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.