Поблизу Сіверська на Донеччині під час виконання бойового завдання загинув пластун Андрій Буда

Поблизу Сіверська на Донеччині під час виконання бойового завдання загинув пластун Андрій Буда.

Про це повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал на своєму телеграм-каналі.

Андрій Буда під час служби в ЗСУ. Фото з фейсбуку

“У небі з’явилася ще одна зірка, що світить нам відвагою і нескореністю. Наш земляк Буда Андрій віддав своє життя, захищаючи Україну, її незалежність та мирне майбутнє. Висловлюємо глибокі співчуття родині, близьким і побратимам Андрія”, — йдеться у повідомленні.

Батько загиблого, колишній декан факультету української філології ТНПУ ім. В. Гнатюка Володимир Буда написав у соцмережі, що його син був на війні 3 роки й майже 10 місяців.

“Дива не сталося… Під час виконання бойового завдання у районі Сіверська… Дрон — вчора. Гинуть кращі чоловіки й жінки нації, з тих перших, що пішли у 22-му році. Андрій приєднався до своїх вихованців з пласту Гурняка і Дереха. Десь там їм буде добре”, – написав Володимир Буда. 

Товариш загиблого Назар Зелінка на своїй сторінці в соцмережі зазначив, що Андрій Буда був виховником Героїв України Віктора Гурняка та Віталія Дереха. Також Андрій Буда був одним з його пластових виховників.

“Добрий, щирий, вірний пластовій присязі. З ним завжди було весело… Учасник АТО, з початком повномасштабного вторгнення повернувся у військо. Тихо спи, без тривог”, — написав Назар Зелінка.

Андрій Буда також був пластовим виховником Тараса Волянюка. На своїй сторінці Тарас опублікував світлину з п’ятьма пластунами й зазначив, що троє з них загинули в російсько-українській війні.

Світлина з п’ятьма пластунами, троє з яких загинули на війні. Фото з фейсбук-сторінки Тараса Волянюка

“Ми просто закінчуємося… Загинув Андрій Буда, мій пластовий виховник з 12 років. Це в нього на коліні я сиджу на цій світлині. Востаннє бачилися у Слов’янську цього літа, а списувалися три тижні тому. В серпні домовлялися зустрітися, але пропустили вікно можливостей, я звідти поїхав, потім нас перекинули на інший напрям. З цього фото нас залишилися живими лише двоє, інші троє загинули у війні: Андрій, Віталій Дерех та Віктор Гурняк”, — йдеться у дописі Тараса Волянюка.

Народився Андрій 26 червня 1982 року на Волині, виростав у Тернополі. Прийшов до пластового руху 11-літнім юнаком. Юнакував у 29-му курені імені Юрія Старосольского.

“Хто знав Андрія, той зрозуміє чому пластову присягу він склав аж через п’ять років – 1 листопада 1998 року. Здобув ступінь пластуна розвідувача, як колись Бандера і Шухевич. І згодом дійсно став розвідником, вже бойовим. Свій революційний шлях починав ще з акцій “Україна без Кучми”, – пригадує Юрій Юзич на “Історичній правді”.

Став пластовим виховником, займався гуртком юнаків “Сірі вовки”, у якому виросли Віктор Гурняк та Віталій Дерех – тепер вже Герої України, відзначені президентом України (посмертно). 

Навчався на історика у Тернопільському державному педагогічному університеті. Опублікував кілька цінних наукових статей з історії постання “Пласту” та перших років його діяльності. 

На офіційній сторінці “Пласт — український скаутинг” розповіли, що Андрій доєднався до “Пласту” в Тернополі у 1993 році. Був виховником гуртка “Сірі вовки” 29 куреня ім. І. Старосольського. Також зв’язковим цього куреня. Один зі сподвижників індіанського пластування та розвитку мандрівництва, зокрема, через крайовий табір “Говерля”.

У 2014 році Андрій був серед тих, хто першим пішов боронити рідний край. З гумором розповідав, як потрапив у розвідку. Брав участь у боях з оборони Маріуполя. Служив на Херсонщині, прикриваючи дороги з Криму. Після демобілізації працював в інспекції Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини.

З 2017 року на контракті у 10 гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”. Виконував завдань в районі міста Попасна на Луганщині.

Згодом працював в одному з Данських фондів, де займався гуманітарним розмінуванням в Донецькій та Луганських областях.

З 2022 року знову в бойових лавах, у “Едельвейсах”. Брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська на Донеччині.

“Солдат, принципово відмовлявся від сержантських звань. Формально водій кулеметного взводу. Насправді три роки у роті вогневої підтримки — протитанковий взвод, де використовував корсари, фаготи, джавеліни. З травня 2025 року у кулеметному взводі”, — йдеться у повідомленні.

За час служби в ЗСУ отримав сім відзнак і медалей.

Загинув 10 грудня 2025 року у Сіверській громаді Бахмутського району Донецької області від удару ворожого дрона.

В Андрія Буди залишились батьки, сестра, ближня та дальня родина.

Нагадаємо, під час виконання бойового завдання на Сумщині загинув IT-фахівець Андрій Свистільник з позивним “Узвар”. Він також був вихованцем патріотичної організації “Пласт”.