Підготовка суддів, адвокатів та органів опіки недостатня для захисту дітей у суді – дослідження

Рівень підготовки практичних фахівців, а саме суддів, працівників органів опіки та адвокатів, часто є недостатнім для належного розгляду справ дітей.

Такого висновку дійшли експерти Офісу Уповноваженої Верховної Ради з прав людини у звіті щодо стандартів правосуддя, дружнього до дитини, та їхнього втілення в Україні.

Експерти аналізували інформацію в справах некримінального характеру, де фігурували діти, зокрема провели моніторинг 80 судових засідань і 29 засідань органів опіки та піклування у восьми регіонах України. Окрім цього, автори звіту аналізували 50 судових рішень у цивільних та адміністративних справах, що стосуються прав або інтересів дитини, а також поспілкувались із 12 суддями, двома присяжними, 12 працівниками органів опіки та піклування і дев’ятьма адвокатами, які працюють над справами, пов’язаними із захистом прав дитини. 

Серед причин незадовільної підготовленості практичних фахівців респонденти називали для суддів недостатні знання і досвід у справах дітей, а для працівників органів опіки та піклування – незначний досвід та відсутність юридичної освіти.

Звіт показав, що серед фахівців-практиків немає єдності щодо того, наскільки українське законодавство відповідає міжнародним стандартам щодо правосуддя, дружнього до дитини. Однак водночас майже всі вказують на недотримання цих стандартів на практиці.

“Вирішуючи справи дітей, суди досить часто посилаються на норми міжнародного права. Водночас суди часто застосовують норми міжнародного права та практику Європейського суду з прав людини лише формально, не пов’язуючи їх з конкретними обставинами справи. Більше того, в окремих випадках норми міжнародних договорів, які цитував суд, прямо суперечили здійсненим судом діям”, – зазначають автори звіту та додають, що досі українське законодавство в частині охорони і захисту прав дітей хаотичне і несистематизоване. 

Дослідження зафіксувало, що, як порівняти з органами опіки та піклування, суди показали кращі результати щодо дотримання:

• загальних правил та прав учасників;
• засад публічності;
• принципів рівності, зокрема ґендерної, та недискримінації.
• показників культури спілкування.

Водночас органи опіки та піклування виявилися кращими в дотриманні розумних строків розгляду.