Профільний комітет ВР підтримав хімічну кастрацію педофілів: чому правозахисники критикують законопроєкт?

Парламентський комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендував народним депутатам підтримати в цілому законопроєкт №6607 “Про внесення змін до деяких законів України (щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього)”.

Про це повідомляє пресслужба поліції. 

Проєкт закону розглядався, як зазначили правоохоронці, за результатами електронної петиції щодо захисту дітей від сексуального насильства, яка набрала необхідну кількість голосів на сайті парламенту. Законопроєкт, який підтримали члени комітету, передбачає впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей, і посилення відповідальності за такі злочини. 

Зі свого боку низка правозахисників критикує ініціативу депутатів. Так, на думку експерта Харківського інституту соціальних досліджень Дениса Кобзіна, документ має декілька вагомих недоліків. 

“Реєстр буде закритим і фактично повторюватиме вже наявні бази даних правоохоронних органів, а положення закону не зобов’язують керівників дитячих установ перевіряти своїх співробітників у реєстрі. Також хімічна кастрація не гарантує того, що педофіл припинить свої злочини”, – перелічує деякі з них експерт. 

Також у Кобзіна є питання щодо процедури хімічної кастрації:

“Кастрація – це дорога і тривала процедура. У законі не сказано, яке відомство її робитиме, і хто розпоряджатиметься коштами. В умовах відсутності грошей на діаліз та інсулін не зрозуміло, як здійснюватимуть процедуру дострокового звільнення, якщо не буде препарату”.

Наостанок експерт нагадав, що сьогодні в Україні не існує експертизи встановлення діагнозу “педофіл” (фахівці говорять, що зі 100% тих, хто вчиняє статеві злочини проти дітей, педофільний розлад мають від 45 до 50%), проте і це, на його думку, не є найбільшою проблемою закону. 

“Найсумніше – цей закон спрямований на “секс-хижака”, що блукає вулицею, тоді як більшість випадків педофілії відбувається в сім’ях і в інтернеті. Величезна кількість дорослих сьогодні навіть не усвідомлюють, що вони були жертвами секс-насильства. Закон нічого не говорить про те, як має будуватися робота щодо запобігання таким злочинам, хто і як повинен навчати дітей уникати ризиків. Він нічого не додає ні до профілактики таких злочинів, ні до роботи правоохоронних органів стосовно їхнього розслідування. Спробуйте зареєструвати повідомлення, що вашу дитину переслідує в інтернеті хтось, і ви все відразу зрозумієте”, – підсумовує Кобзін. 

Центр прав людини ZMINA також докладно писав про те, чому законопроєкт №6607 суттєво не вплине на зменшення статевих злочинів проти дітей.