Парламент ухвалив закон про “злодіїв у законі”: пояснюємо, чому його критикують

Верховна Рада ухвалила закон №2513 щодо відповідальності за правопорушення, скоєні злочинною спільнотою, який запроваджує поняття “злодій у законі”.

Про це йдеться на сайті парламенту.

За законопроєкт, який ініціював президент Володимир Зеленський, проголосували 236 депутатів. Документ дає визначення поняттю “злодій у законі” ">і та запроваджує кримінальну відповідальність для таких осіб, встановлює відповідальність за злочини, скоєні злочинною спільнотою чи організацією, або участь у злочинному зібранні (сходці).

За що каратимуть? 

Відтепер створення злочинної організації, керівництво нею або її структурними частинами караються позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Участь у злочинній організації карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Якщо такі дії вчинила службова особа з використанням службового становища, вони караються позбавленням волі на строк від 8 до 13 років з конфіскацією майна.

Створення злочинної спільноти, тобто об’єднання двох чи більше злочинних організацій, керівництво такою спільнотою караються позбавленням волі на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна. Якщо такі дії вчинені особою, яка здійснює злочинний вплив або є особою, що перебуває в статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, зокрема в статусі “злодія в законі”, – караються позбавленням волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна.

Умисне встановлення або поширення в суспільстві злочинного впливу карається позбавленням волі на строк від 7 до 10 років з конфіскацією майна.

Умисне встановлення або поширення в суспільстві злочинного впливу, вчинені повторно або в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах чи установах виконання покарань, караються позбавленням волі від 9 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.

Умисне встановлення або поширення в суспільстві злочинного впливу з боку “злодія в законі” карається позбавленням волі на строк від 12 до 15  років з конфіскацією майна.

Організація або сприяння в проведенні злочинного зібрання (сходки) представників злочинних організацій, або організованих груп, або осіб, які здійснюють злочинний вплив, для планування скоєння одного або більше злочинів, матеріального забезпечення чи координації злочинної діяльності, зокрема розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, або сфер злочинного впливу, а також участь у такому зібранні (сходці), у тому числі з використанням засобів зв’язку, караються позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Звернення по застосування злочинного впливу до особи, яка свідомо для винного може здійснювати злочинний вплив, зокрема до особи, яка перебуває в статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі в статусі “злодія в законі”, карається позбавленням волі від трьох до семи років.

За що критикують законопроєкт? 

Ще на початку поточного року на сайті Харківської правозахисної групи опублікували аналіз документа, де, зокрема, йшлося про те, що автор законопроєкту не наводить жодних конкретних даних щодо суспільної небезпечності “злодіїв у законі”. Запитання в експертів викликало й саме поняття “злодій у законі”, яке міститься в документі. 

“Що таке “притаманні злочинному середовищу традиції та правила поведінки”, законопроєкт не визначає – розумій як хочеш. Інше оціночне судження – “користується авторитетом серед осіб, які вчиняли кримінальні правопорушення” – також можна тлумачити дуже широко. Наприклад, правозахисник чи адвокат, який захищає права ув’язнених, природно користується серед них авторитетом і обов’язково бере до уваги неписані правила поведінки засуджених та наявні традиції, інакше його чекає фіаско. А вже прив’язати правозахисника чи адвоката до злочинної спільноти майстри знайдуться”, – зазначали в ХПГ.

Експерти наголошували, що бажання авторів законопроєкту покарати “злодія в законі” за сам цей статус призвело до того, що вони фактично проігнорували статтю 2 КК, за якою єдиною підставою для кримінальної відповідальності є вчинення винною особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Про це у своєму висновку говорили й члени Головного науково-експертного управління Верховної Ради.

Неприйнятним називали вони й формулювання статті 255-2 КК у законопроєкті, яка карає за звернення до “злодія в законі” “з проханням вчинити злочин та/або здійснити вплив у будь-якій формі на третіх осіб з метою прийняття ними рішень чи вчинення або невчинення ними дій“. Так, під оцінне судження “вчинити вплив у будь-якій формі на третіх осіб”, як зауважують правозахисники, можна за бажання підвести взагалі будь-яку особу, яка мала контакт зі “злодієм у законі”, – посадовця, адвоката, правозахисника, журналіста. Крім того, стаття не передбачає, що “прохання” обов’язково має спричиняти негативні, суспільно-небезпечні наслідки та заподіяння шкоди, а тому не зрозуміло, у чому тоді полягає злочин. 

Експерти підсумували, що складається враження, ніби правоохоронні органи хочуть під приводом боротьби зі “злодіями в законі” отримати широкі додаткові можливості для затримання та притягнення до відповідальності тих, кого вони вважають у чомусь винними.