Ототожнення адвоката з клієнтом: правники стурбовані тиском на захисників у справах воєнних злочинів

Адвокати, які виступають захисниками у справах воєнних злочинів, нерідко стикаються із суспільним тиском, зокрема, їх можуть ототожнювати із їхніми підзахисними. Такі умови створюють ризики для права на справедливий суд.

Про це розповіли експерти під час круглого столу “Право на захист в умовах воєнного часу: виклики, стандарти та роль правничої спільноти”, яке 10 грудня провела Асоціація правників України, передає ZMINA.

Скриншот виступу

Адвокати, які беруть участь у справах про воєнні злочини, колабораційну діяльність чи інших чутливих категоріях, нерідко стикаються із тим, що їх ототожнюють з їхніми підзахисними. Це супроводжується суспільним тиском, стигматизацією, інформаційними кампаніями проти адвокатів та окремими випадками втручання у їхню професійну діяльність.

Такі умови створюють ризики для права на справедливий суд та ставлять під сумнів здатність адвокатури бути незалежним гарантом прав людини, зазначають в Асоціації правників України. Там наголошують на необхідності  публічно відстоювати принцип: здійснення захисту не означає схвалення злочину – це фундаментальна гарантія верховенства права. 

З 2023 року Асоціація правників активно здійснює моніторинг судових проваджень у справах про воєнні злочини, розповіла директорка Інституту прав людини АПУ Інна Ліньова:

“Ми побачили, що є велика проблема, з якою стикаються захисники – є величезний суспільний тиск, критика, навіть погрози адвокатам, які представляють російських військових чи осіб, які підозрюються в колабораціонізмі й інших злочинах проти основ національної безпеки”.

З її словами, право на справедливий суд і право на захист є важливими фундаментальними правами, тому для України важливо подолати такі виклики.

“Колись наш партнер Марк Елліс (виконавчий директор Міжнародної асоціації адвокатів (IBA). – Ред.), виступаючи на конференції, присвяченій відповідальності за злочини в Україні, зазначив, що через 10 років все, що матиме значення на міжнародному рівні – це наскільки провадження в Україні про воєнні злочини були чесними, справедливими, незалежними, і наскільки право на справедливий суд було дотримано”, – зазначила Ліньова.

Директор Координаційного центру надання правничої допомоги Олександр Баранов зауважив, що суспільство сьогодні в багатьох ситуаціях може асоціювати не лише адвокатів, які здійснюють захист обвинувачених у воєнних злочинах, а створювати тиск на суддів та прокурорів. Зокрема, у разі ухвалення рішення щодо обвинуваченого відповідно до законодавства або ухвалення рішення, що винуватість особи не доведена.

На його думку, питання можна вирішити у площині комунікації системи правосуддя з суспільством, щоб формувати розуміння, що таке доступ до правосуддя і справедливе правосуддя.

“Сьогодні потрохи продовжується загострення між адвокатами захисту і суспільством, і, можливо, тими, хто подає цю інформацію у суспільство. Без подальшого виправлення ми можемо рано чи пізно прийти до ситуації, коли адвокати захисту будуть сприйматися взагалі як вороги”, – наголосив Баранов.

Він додав, що навіть всередині професійної спільноти буває, коли дехто з адвокатів негативно ставиться до інших адвокатів, які здійснюють захист обвинувачених у воєнних злочинах чи у колабораційній діяльності. Він також навів результати дослідження 2023 року, що лише 40% українців вважають, що обвинувачені у скоєнні воєнних злочинів мають право на справедливий суд.

Інна Ліньова розповіла, за результатами моніторингу судових проваджень, відбуваються покращення практики по багатьох напрямах. Проте монітори в різних регіонах зафіксували різні виклики, пов’язані з реалізацією права на захист. Зокрема, випадки публічного тиску та негативного ставлення до захисників, залучених до справ щодо воєнних злочинів.

“У Броварському міськрайонному суді Київської області захисниця звернула увагу суду на критику її в медіа. У сюжеті відомого телеканалу йшлося про “надмірну завзятість адвокатів”, які співпрацюють із системою безоплатної правової допомоги у захисті військовослужбовців РФ”, – звернула увагу Ліньова.

У Тростянецькому районному суді Сумської області була зафіксована агресивна поведінка потерпілих щодо захисників: ворожі коментарі, саркастичні інтонації, ототожнення адвоката з обвинуваченими.

“Інколи юристи свідомо обирають ототожнення адвоката захисту цього клієнта як стратегію представництва інтересів потерпілих. Вони виходять у медіа, публічно поширюють такий наратив, тим більше підливаючи масла в вогонь і сприяючи поглибленню цієї проблематики”, – додала директорка Інституту прав людини.

В моніторингу експерти надали рекомендації: забезпечувати інституційну підтримку адвокатів, які здійснюють захист у справах про воєнні злочини і, зокрема, проводити просвітницькі кампанії щодо недопустимості ототожнення адвоката з його клієнтом. Також – забезпечувати доступ до психологічної підтримки для адвокатів, які працюють у справах цієї категорії, вживати ефективних заходів безпеки для них, особливо у зонах ризику та при резонансних провадженнях. 

Адвокатка Юлія Шуляк звернула увагу, що останнім часом суспільна увага до судових процесів in absentia особливо в справах, пов’язаних з державною зрадою, колабораціонізмом або воєнними злочинами, опинилась в центрі пильної уваги здебільшого представників медіа:

“Це спричинено одразу декількома факторами: високий запит у суспільстві на справедливу сатисфакцію за заподіяне під час війни та зростання ролі медіа, зокрема і непрофесійних – це блогери, стрімери, телеграм-канали – які формують громадську думку іноді швидше й агресивніше, ніж професійні журналісти”.

Вона додала, що у справах in absentia, де фігуранти часто викликають значні емоції, адвокат ризикує бути сприйнятим як захисник ворога, а іноді як його співучасник. Водночас адвокат пов’язаний професійною етикою та обмеженням щодо розголошення інформації, тоді як до зали судових засідань, якщо вони не є закритими, можуть потрапити будь-які люди, котрі цікавляться справою. Зокрема сторонні спостерігачі чи представники медіа, які висвітлюють процес. Після засідання журналісти можуть звернутися до захисника із запитаннями по справі.

“І в цей час виникає комунікація адвоката з журналістами. Навіть мовчазна – наприклад, якщо адвокат не буде комунікувати, це може бути інтерпретовано журналістами на власний розсуд. Під тиском журналістів або медіа адвокату важливо зберігати професійну незалежність і контроль над інформаційним повідомленням”, – звернула увагу адвокатка.

Найбільш поширеними помилками при комунікації вона назвала надання емоційних, а не юридичних коментарів. На думку Юлії Шуляк, адвокати мають говорити лише в межах своєї компетенції й те, що дозволяє їм закон. Зокрема, уникати оцінок фактів, які ще не досліджені судом. Також адвокатам варто мати підготовлені інформаційні позиції в межах допустимого розкриття інформації.

“Працюючи в справах in absentia, адвокат має тримати баланс між правом суспільства на інформацію та правом обвинуваченого на справедливий суд”, – наголосила адвокатка.

У Тіньовому звіті, який підготувала коаліція громадських організацій до Звіту Єврокомісії щодо України за 2024 рік, зазначається, що Верховна Рада відреагувала на проблему ототожнення адвокатів із клієнтами прийняттям 16 липня 2025 року законопроєкту №12320. Але він викликав критику суспільства через обмеження, які він створює для свободи слова. Громадські організації та медіа у своїх заявах закликали президента ветувати цей законопроєкт. У звіті рекомендується у разі доповнення КУпАП ст. 185 у редакції, запропонованій законопроєк­том №12320, внести зміни до цієї статті, уточнивши визначення “ототожнення адвоката з клієнтом” так, щоб уникнути можливостей для його довільного або надмірного тлумачення та запобігти використанню цієї норми як інструмента обмеження свободи слова.