Новий закон про соціальні послуги: як зміни допоможуть вразливим категоріям

15 травня президент підписав ухвалений ВР у березні Закон “Про внесення змін до Закону України “Про соціальні послуги” щодо удосконалення порядку надання соціальних послуг” (№12124). В чому полягають ці зміни, як вони допоможуть забезпечити права вразливих категорій і чому їх давно потрібно було запровадити, читайте в цій колонці.

Розвиток соціальних послуг в Україні – це відхід від радянської системи соціального захисту, який відбувається поступово і боляче. Радянська система гуртувалася на численних державних виплатах і пільгах та інституційних послугах. Світові тенденції – це заміна грошової підтримки соціальними послугами, які для вразливих категорій людей забезпечуються державним коштом.

За даними Мінфіну,  видатки на соціальний захист у 2024 році, становили 13% сукупних видатків держбюджету України. Розподіл державних соціальних витрат не на користь соціальних послуг: з держбюджету традиційно фінансувалися лише окремі послуги для дітей, зокрема “муніципальна няня”, субвенції спеціалізованим службам підтримки постраждалих від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі та ін.

Минулого року вперше окремою бюджетною програмою виділені кошти на соціальні послуги, зокрема для ВПО і ветеранів/ветеранок, які впроваджувалися експериментальним механізмом. Однак бюджетна програма “Розвиток системи соціальних послуг” складала лише 0,2% від виділених державним бюджетом на 2024 рік коштів на соціальний захист. З держбюджету кошти на соцзахист йдуть фактично на пенсії й соціальні виплати/пільги.

Слід зазначити, що забезпечення соціальних послуг відповідно до чинного законодавства покладено на територіальні громади. Проте у 2022–2023 роках в структурі видатків місцевих бюджетів лише 6% виділялося на оплату послуг. 

Перехід від виплат і пільг до соціальних послуг відбувається у всьому світі. Ще у 2003 році Євросоюз вніс до Зеленої книги про послуги загального інтересу соціальні послуги, визнавши, що вони посідають важливе місце в європейському суспільстві та європейській економіці. Тож Європа поступово відходить у соціальному захисті від “грошей на руки” (вenefits in cash) до цільової підтримки через послуги (benefits in kind). За даними Євростату, в середньому витрати на соціальний захист у відсотках від ВВП останніми роками становлять 26–27%, що в рази більше за наші.

У 2023 році найвищими витрати були у Франції (31,3% ВВП), Фінляндії (31,2%) та Австрії (29,7%). Попри те, що більшість витрат також становлять грошові витрати, зокрема на пенсії й допомогу літнім людям, однак понад третину (30,9%) загальних витрат на соціальні виплати в ЄС складали витрати на послуги. А в Ірландії, Німеччині й Фінляндії відсоток витрат на послуги поступово наближається до рівня грошових виплат.

В Україні каталізатором до розвитку соціальних послуг стало ухвалення нової редакції Закону “Про соціальні послуги” у 2019 році, яка внесла системні зміни до закону від 2003 року. В реалізації реформи соціального захисту, яка в Україні розпочалася значно пізніше реформ освіти й охорони здоров’я, відразу виникли перешкоди, які спричинили пандемія COVID-19 і повномасштабна російсько-українська війна.

Проте послідовно впроваджуються основні принципи системи соціальних послуг — адресність, орієнтованість на задоволення потреб, а також залучення самих людей до розв’язання власних проблем.

Водночас формування і розвиток ринку соціальних послуг і його демонополізація відбувається повільно. Головні перешкоди – війна, брак коштів, бюрократія та консерватизм.

Ухвалені у березні 2025 року зміни до Закону “Про соціальні послуги” значною мірою спрямовані на усунення цих перешкод, а саме:

• змінено модель фінансування – запроваджено нову організаційно-правову форму надавача соціальних послуг – комунальне некомерційне підприємство (КНП), що дасть можливість використовувати різні джерела фінансування, у тому числі з Державного бюджету; в перехідних положеннях закону встановлено спрощену процедуру реорганізації державних і комунальних надавачів соціальних послуг у КНП. Враховуючи, що другий рік поспіль впроваджується експеримент фінансування послуг за принципом “гроші ходіть за людиною” і триває створення єдиного оператора коштів, є сподівання на державну фінансову підтримку;
• введено поняття “послуги загальнонаціонального значення”, “ведення випадку” та “мультидисциплінарна команда”;
• визначено механізм надання соціальної послуги, державний стандарт якої відсутній;
• уточнено класифікації надавачів соціальних послуг, відомостей, що вносяться до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;
• внесені зміни щодо забезпечення фізичним супроводом осіб з інтелектуальними, сенсорними, фізичними, моторними, психічними та поведінковими порушеннями.

Окрім цього, новий закон деталізує відповідальність за порушення законодавства про соціальні послуги, яка в попередній редакції формулювалася одним загальним реченням.

В новому законі, зокрема, перераховано такі види порушень, за які передбачена відповідальність:

• умисне невжиття посадовою особою або працівником надавача соціальних послуг заходів для забезпечення соціальних послуг;
• надання соціальних послуг без включення до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;
• надання недостовірних відомостей про відповідність критеріям діяльності надавачів соцпослуг і надання послуг без дотримання цих вимог;
• перешкоджання надавачем органам державного нагляду у здійсненні нагляду і невиконання приписів щодо дотримання вимог законодавства.

Реалізація цих норм сприятиме забезпеченню найкращих інтересів людини, яка потребує соціальних послуг.

У прикінцевих положеннях закону встановлено шестимісячний строк із дня набрання чинності для підготовки змін щодо визначення адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства про соціальні послуги. Проте не встановлено ніяких вимог для підготовки змін щодо кримінальної відповідальності, хоча вона передбачена змінами до статті 29 закону.

Як вплинуть зміни на розвиток соцпослуг? Однозначно – позитивно. Вони мають зробити послуги доступнішими. Проте цим законом не регулюються інші важливі питання, наприклад, питання гідної оплати працівникам цієї важливої сфери, без чого механізм надання соцпослуг буде пробуксовувати. Наразі напрацьовується Стратегія розвитку соціальних послуг. Сподіваємося, будуть враховані ризики сьогодення. Тож й надалі сприяємо впровадженню збалансованої системи соціальних послуг.

Олена Темченко, експертка ГО “Українські правозахисні ініціативи”