“Немає житла та роботи”: колишні бранки розповіли про нагальні проблеми

Колишні бранки Кремля, жительки Донеччини Юлія Паніна, Марина Березняцька та Світлана Головань, яких звільнили під час обміну полоненими 14 серпня 2025 року, розповіли про перші враження на свободі, а також нагальні проблеми, з якими їм довелося стикнутися.

Про це вони повідомили під час пресконференції, пише журналістка видання ZMINA.

Фото: ZMINA

Окупанти утримували з 2019 року, весь час чекали на обмін. Іноді надія танула, розповіли вони, але українки продовжували сподіватися й врешті-решт опинилися на волі. Кажуть, були здивовані тим, що поки їхали до Чернігова, їх зустрічали багато людей з прапорами й вітали з поверненням.

“Нарешті сталося диво, що ми тут. Але там (у російських вʼязницях. – Ред.) залишаються дівчата. Там, де ми були, залишилось шість дівчат, які вже довгий час перебувають в ув’язненні”, – розповідає Паніна.

Головань досі не вірить, що нарешті для неї та інших закінчилося пекло, у якому вони жили в полоні. Коли жінка виходила з російської колонії, то сказала: “Боже, ти почув мої молитви”. Через шість років неволі Світлана нарешті зустрілася з сестрою, яка активно боролася за її повернення.

Жінка сподівається, що незабаром зустрінеться зі своїми доньками, які наразі проживають за кордоном.

“Я дуже щаслива. Я потрапила до раю. Ми їхали й плакали в автобусі. Нас переповнювали позитивні емоції, яких шість років у нас не було. Ми дуже вдячні за те, що зробили для нас, за те, що поміняли. Ми цього довго чекали, пройшли тортури, але надія не вмирала”, – сказала вона.

Ексбранка розповіла, що після затримання її чоловік разом з дітьми виїхали з окупованої території до Маріуполя. А після повномасштабного вторгнення чоловік сестри перевіз їх звідти до Вінниці. Пізніше її доньки разом з батьком переїхали до Німеччини.

За словами жінки, старшій донці Анні виповнилось 17 років і вона вирішила залишитися жити за кордоном. Водночас дівчина планує час від часу приїжджати до матері в Україну. Молодша Софія, навпаки, заявила, що хоче повернутися на батьківщину та жити разом з мамою.

“Мені боляче, що моя старша донька подорослішала без мене, що ми втратили шість років. Вона обрала інше життя, але я сподіваюся, що ми зможемо часто бачитися”, — сказала Світлана.

Березняцька подякувала усім, хто бере участь в обмінах полоненими та цивільними бранцями. Спочатку жінка не могла повірити, що усі її страждання залишилися у минулому.

“Найстрашніше — це страждання сім’ї, яка чекає на тебе, але ти цього не бачиш. Ми всі сильні, але було дуже важко. Дякую, що допомогли возз’єднатися з сім’єю і вийти на волю”, — зазначила вона.

Колишні полонянки стисло розповіли про свої затримання. Юлію Паніну викрали, коли вона везла доньку до школи. Тоді озброєні чоловіки заблокували їм дорогу, заявивши, що їм потрібно з нею поспілкуватися.

“Вони показали посвідчення. Я сказала, що спершу мушу завести доньку, якій тоді було 13 років. Вона відмовилася їхати з ними, тож подзвонили до бабусі. А мене відвезли до катівні МГБ “Ізоляція” в Донецьку“, — згадала Паніна.

До викрадення жінка працювала в компанії “Вінтер”, яка виготовляла морозиво.

У серпні 2019 року окупанти прийшли до квартири Світлани Головань з обшуком, після чого її затримали. Загарбники звинуватили жінку у зв’язках з родичами, які проживали на підконтрольній Україні території.

До затримання Світлана солила та коптила рибу, яку виловлювали з Азовського моря.

Марину Березняцьку “працівники МГБ” затримали в серпні 2019 року, коли вона їхала за посилкою. Згодом жінку звинуватили у співпраці зі Службою безпеки України та ув’язнили на шість років. 

“Вони звинуватили мене безпідставно, бо просто так вважали. Мене привезли до “МГБ”. Були допити, морально було дуже важко. Але найцінніше — це коли дзвонять діти. Тоді розумієш, що не маєш права здаватись. Кожна з нас вірила, що колись настане свобода і поряд знову буде сім’я“, — пригадала Марина.

До цього Березняцька доглядала за собаками у власному притулку.

Під час заходу колишні бранки згадали про жінок, які досі перебувають у російських катівнях. Вони знають про незаконне утримання шістьох українок, які відбували “покарання” за політичними статтями, у колонії окупованого Сніжного на Донеччині та 13 жінок — у Селезнівській. Однак звідти їх всіх етапували до різних російських тюрем. Наприклад, Березняцьку окупанти взагалі перевезли до такого віддаленого міста як Іркутськ.

“Хоч вони туди доїхали, їхня доля поки невідома. Є жінка, яка перебувала там з нами кілька років тому, але її вивезли до РФ. Вони теж чекають, що колись прийде їхній час”, — каже Паніна.

Наразі Юлія, Світлана та Марина проходять реабілітацію після багаторічного перебування у російській неволі. Колишні бранки наголошують на тому, що їм ще не виплатили грошової допомоги за роки, проведені в незаконному увʼязненні (цей статус надає комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Мінрозвитку. – Ред.).

Також жінки поскаржилися на те, що залишилися без житла та роботи.

“Нас прийняли дуже добре. На перший час нас всім забезпечили, приносять їжу та одяг. Ми дуже вдячні небайдужим людям, які нам допомагають у ситуації, в якій ми опинилися”, — каже Головань.  

Але як їм надалі будувати своє життя, вони поки що не знають.

Нагадаємо, 14 серпня 2022 року під час чергового обміну вдалося звільнити понад півсотні цивільних, яких незаконно утримували у РФ та на окупованих територіях. Серед них як чоловіки, так і жінки, деякі з яких перебували в неволі з 2015–2016 років, тож майже усі потребують невідкладного лікування.

Також серед звільнених є ті, кого Росія незаконно затримала після 2022 року на окупованих територіях. Найстаршому поверненому бранцю – 74 роки.