“Не подобається – терпи”: як Путін застосував до України вислів культури зґвалтування, пояснює експертка

Президент Росії Володимир Путін процитував щодо України приказку, яка є частиною культури зґвалтування – середовища, яке заохочує гендерне насильство, унормовує його та часто звинувачує самих потерпілих.

Такі роз’яснення подає на своєму сайті кампанія проти сексизму “Повага”.

Ілюстрація: Повага

Видання нагадує, що 7 лютого на пресконференції після перемовин із президентом Франції Емануелем  Макроном президент Росії Володимир Путін вжив таку фразу щодо виконання Україною Мінських домовленостей:

“Іншої альтернативи немає.

У Києві то кажуть, що виконуватимуть (Мінські угоди. – Ред.), то кажуть, що це зруйнує їхню країну. І президент (України. – Ред.) чинний нещодавно заявив, що йому жоден пункт не подобається з цих Мінських угод.

Ну, подобається, не подобається – терпи, моя красуне! (російською: “Нравится, не нравится – терпи, моя красавица”). Треба виконувати! Інакше ніяк”.

Видання “Повага” зауважує, що цей вислів є трохи зміненою цитатою пісні гурту “Червона цвіль” (“Красная плесень”) з окупованого Криму. У ній також ідеться про підкрадання ґвалтівника:

Спит красавица в гробу,

Я подкрался и е*у.

Нравится, не нравится –

Спи, моя красавица!

Координаторка з гендерних питань кампанії “Повага” Анастасія Багаліка пояснює, що в такий спосіб лідер країни публічно апелює до зґвалтування:

“Для того щоб це зрозуміти, навіть не обов’язково гуглити текст пісні гурту з Ялти “Красная плесень”, заснованого в часи Радянського Союзу. Необов’язково і шукати значення оригіналу з російського фольклору. Адже у фрази є виразний сексуалізований підтекст, що “красавіца” має терпіти певні речі, які є неприємними.

Контекстуально в розмові фразу адресовано президенту Володимиру Зеленському. Але між рядками ми всі зчитали, що взагалі це про Україну і про всіх нас. Це дуже промовиста метафора до тієї ціннісної прірви, яка утворилася за останні вісім років між Україною і РФ.

Що може більш очевидно вказувати на дискурс, у полі якого живе ціла країна, ніж її лідер, який публічно апелює до культури зґвалтування?”

Водночас експертка зауважує, що сучасний світ, який існує за межами внутрішньоросійського дискурсу, давно вже відійшов від подібних конструктів у міжнародній політиці.

“Країни й стосунки між ними – це про цінності (які можуть бути спільними чи відмінними), а не про стереотипи, де одна країна – ґвалтівник, а інша – його жертва. Неприпустимість гендерного насильства і боротьба з ним на всіх рівнях – це те, що, на щастя, останніми роками об’єднує нашу країну з продемократичним табором. І дозволяє впевнено сказати, що Україна не та країна, яка терпітиме зґвалтування на політичному, військовому чи будь-якому іншому рівнях”, – додає Анастасія Багаліка.

Видання “Повага” нагадує, що Путін і раніше у своїх промовах чи виступах звертався до теми зґвалтування. Так, у 2006 році під час зустрічі з прем’єром Ізраїлю він висловив щире співчуття тодішньому президентові Моше Кацаву:

“Передайте своєму президентові – він виявився дуже потужним мужиком! Десятьох жінок зґвалтував! Я ніколи не чекав від нього! Він нас усіх здивував! Ми всі йому заздримо!”.