Мовна омбудсманка звільнилась
Уповноважена із захисту державної мови Тетяна Монахова звільнилась.
Про це мовна омбудсманка повідомила на власній сторінці у фейсбуку.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2567962936854735&id=100009231606405
“Треба знайти сили вчасно усвідомити, що двері, які просто намальовані на цегляній стіні, не відчиняються. Але це був яскравий, корисний, незабутній період у житті. Мені здається, за цей час я здобула кілька нових професій”, – прокоментувала своє звільнення Монахова.
Допис про власне звільнення уповноважена доповнила своїм інтерв’ю виданню Opinion, де, зокрема, розповіла про те, що за час роботи на посаді їй жодного разу не виплатили заробітної плати. На запитання журналіста “Яка ж у вас була зарплатня?” вона відповіла:
“Цього я так і не дізналася. Майже пів року я лише витрачала власні кошти на поїздки з Миколаєва до Києва, винаймання там житла тощо”.
Монахова розповіла, що причиною невиплати їй зарплати стало те, що за час її роботи так і не вдалося створити секретаріату мовного омбудсмена. Саме це, за словами уповноваженої, стало причиною її звільнення.
“Я мала намір результативно працювати. Дуже тривалий час у мене була ілюзія, що процес створення секретаріату затягується через заіржавілість нашої бюрократичної машини. Кожен підпис, кожну резолюцію треба “вибивати” тижнями. До порядку денного засідань Кабміну треба ще потрапити. Увесь час якісь “важливіші” економічні чи політичні проблеми відсували розгляд мого питання”, – каже колишня мовна омбудсманка.
Монахова наголосила, що зверталася до представників Офісу президента, але її звернення проігнорували:
“Я зверталася до представників Адміністрації президента, але мої звернення були тотально проігноровані. Яка причина – чи то тому, що я не з їхньої політичної сили, не “з команди Зеленського”, чи то просто вони не мали наміру займатися мовною політикою, – не знаю. До Зеленського я так і не потрапила”.
Нагадаємо, що посада мовного омбудсмана передбачена Законом “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Уповноважений із захисту державної мови, або мовний омбудсман, має стежити за дотриманням норм закону та сприяти його реалізації.
Закон закріплює, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська і вона обов’язкова для органів державної влади й публічних сфер на всій території держави.
Відповідно до закону, володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків зобов’язані президент, голова Верховної Ради та його заступники, прем’єр-міністр, усі члени уряду, керівники державних установ, підприємств і відомств, народні депутати, державні службовці та посадовці всіх рангів, керівники та особовий склад Нацполіції, судді, адвокати й нотаріуси, керівники закладів освіти, педагоги та медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я.
Передбачається, що володіння українською стане обов’язковим для осіб, які мають намір отримати громадянство України. Для цього необхідно буде скласти іспит про рівень володіння державною мовою в порядку, який встановлює уряд.
Закон передбачає, що супровід культурно-мистецьких, розважальних і видовищних заходів в Україні має проводитися державною мовою. У разі якщо конферанс здійснює особа, яка не володіє нею, організатор повинен забезпечити переклад такого виступу.
Переважна більшість норм закону набуває чинності за два місяці після його опублікування в парламентській газеті “Голос України”. Водночас у певних випадках цей термін є довшим. Наприклад, у сфері друкованих засобів масової інформації законом передбачено перехідний період тривалістю 30 місяців.
Усі освітні заклади мають перейти на українську мову навчання з 2020/2021 навчального року.
Починаючи з 2022 року всі інтернет-сторінки та сторінки в соціальних мережах, зокрема засобів масової інформації, мають за замовчуванням завантажуватися державною мовою.
За порушення закону передбачено адміністративну відповідальність, але вона набере чинності через три роки.
Як відомо, Венеційська комісія вважає, що Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної” не витримує балансу між захистом української мови та гарантуванням прав мов меншин.
