В Україні є певний дискримінаційний підхід у наданні допомоги постраждалим від війни до 2022 року й після – правозахисниця Луньова

В Україні існує певне розділення людей, постраждалих від збройної агресії Росії, за видами допомоги — зокрема переселенців до повномасштабного вторгнення і ВПО після нього. Так стається через обмежені ресурси держави.

Про це в коментарі “Українському радіо” розповіла директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.

Альона Луньова. Фото: Ірина Загородня/ZMINA

Правозахисниця виділила три моменти з українського законодавства, які дещо розділяють людей, постраждалих від російської агресії.

По-перше, є розрізнення переселенців до 2022 року і після. Наприклад, на виплати як ВПО зараз можуть претендувати лише ті, хто виїхав після 2022 року.

Друге — це питання компенсації пошкодженого та зруйнованого майна. Зараз обліковуємо та компенсовуємо, зокрема через програму “єВідновлення”, тільки те майно, яке зазнало пошкоджень після 2022 року. Цим самим розділяються люди, які постраждали до і після початку повномасштабного вторгнення.

“Це може сприйматися як певний дискримінаційний підхід і загалом суперечить нашому баченню, що це одна й та сама війна, яку розпочалася у 2014 році з окупації Криму і продовжується майже 12 років”, — каже Луньова.

І третє — є закони, які підтримують постраждалих певних груп, але були написані до початку широкомасштабного вторгнення і не враховують особливості війни, які настали після 2022 року. Прикладом такого документа є Закон “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”, простіше кажучи — закон про полонених. Його ухвалили саме перед вторгненням — у січні 2022 року. Проте Альона Луньова каже про необхідність доопрацювати цей закон. Адже до 2022 року кількість людей, які перебували в незаконному утриманні окупаційних органів влади чи РФ, було значно менше.

“Ми їх знали поіменно і знали, чому людей затримали. Часто це були політичні мотиви, мотиви проукраїнської позиції тощо”, — каже правозахисниця.

А після 2022 року РФ практикує поневолення цивільного населення з метою залякування, створення атмосфери страху, помсти. Затриманих людей стало більше, їх захоплюють, тримають в полоні, визначають їм строки позбавлення волі незалежно від того, чи виявляли вони активно проукраїнську позицію, чи “просто не там проходили” повз очі спецслужб окупантів.

І коли таких людей звільняють — в обмінах чи поза ними — їм важко довести факт незаконного позбавлення волі внаслідок війни. А якщо вони не отримали підтвердження від відповідної державної комісії, то не можуть розраховувати від України на підтримку.

На запитання журналістки “Українського радіо” про причини виникнення подібної дискримінації Луньова відповіла, що, на її думку, український уряд робить це ненавмисне, та й загалом “дискримінаційні положення здебільшого існують не на рівні законів, а на рівні підзаконних актів чи власне правозастосування законів”.

Органи влади в Україні ухвалюють рішення в умовах обмежених фінансових можливостей і враховують, що люди, які виїхали тут і зараз, потребують підтримки тут і зараз, бо їм необхідно адаптуватися. А переселенці, які виїхали до 2022 року, вже не перебувають у періоді адаптації. До того ж у них є питання, які державі не так просто вирішити — насамперед житло та працевлаштування. 

“Мені видається, що немає злого умислу, є обмежені ресурси і є бачення того, як можна, по-перше, адмініструвати цю допомогу, а по-друге, є ті, хто потребує допомоги тут і зараз, попри те, що належать до тієї ж категорії постраждалих, що й інші”, — підсумовує Луньова.

Вона також вкотре наголосила, що в українському законодавстві немає такого поняття, як постраждалі від збройної агресії. Є окремі категорії, які так чи інакше зазнали шкоди:

• ВПО;
• особи, житло яких зруйноване або пошкоджене;
• зниклі безвісти за особливих обставин та члени їхніх родин;
• полонені;
• цивільні, які позбавлені особистої свободи внаслідок війни та їхні рідні;
• діти, які постраждали від збройної агресії;
• люди, які отримали інвалідність. Є різні їх категорії: волонтери, працівники комунальних підприємств, самоврядування, звичайні цивільні;
• люди, які постраждали (втратили житло тощо) внаслідок підриву Каховської ГЕС;
• ті, хто зазнав сексуального насильства.

Правозахисники давно звертають увагу, що після 10 років війни у нас досі немає визначення того, хто такі особи, постраждалі від збройної агресії проти України. Також немає загального обліку постраждалих від збройної агресії.