У Мелітополі росіяни викрали та утримують у полоні волонтерку, вірянку баптистської церкви Маргариту Харенко 

9 січня 2023 року росіяни викрали з власного будинку мешканку Мелітополя Маргариту Харенко. Спочатку дівчину утримували в Мелітопольській установі виконання покарань №144, потім перевезли до СІЗО в смт Якимівка. Згодом проти жінки порушили кримінальну справу за статтею 282 КК РФ “екстремізм та тероризм”. 30 березня 2023 року росіяни провели судове засідання в справі Маргарити, але через брак доказів їм не вдалося висунути їй жодного звинувачення. Проте Маргариту не лише не відпустили, а й продовжують незаконно утримувати в неволі.

Про це виданню ZMINA розповіла подруга Маргарити Харенко Ганна.

Маргарита Харенко

За її словами, до початку війни Маргарита працювала фармацевткою в одній з місцевих аптек. Крім цього, вона є членкинею благодійної організації “Українська волонтерська служба” та вірянкою баптистської церкви. Знайомі та друзі знають її як добру та чуйну людину, яка завжди готова прийти на допомогу іншим.

Маргариту викрали з власного будинку 9 січня 2023 року. Перед тим росіяни провели в її квартирі обшук та вилучили планшет. У гаджеті окупанти нібито знайшли екстремістські матеріали у вигляді фотографії, на якій зображена підірвана машина.

“Я думаю, що перед приходом окупантів Маргарита могла просто читати місцеві новини про знищені автівки. Оскільки в Мелітополі колаборанти або росіяни часто підривали один одного”, – каже Ганна. 

Вона також розповіла, що 10 січня окупанти приїхали до неї додому та забрали її мобільний телефон. А два місяці тому знайомим почали надходити повідомлення від Маргарити, що нібито її відпустили й вона хоче з ними зустрітися. Звісно, ніхто в це не повірив:

“Ми вважаємо, що, ймовірніше, це була провокація та спроба “нарити” через інших людей якусь інформацію на Маргариту”.

Згодом Ганна дізналася, що Маргариту утримували в  Мелітопольській установі виконання покарань №144, а звідти її перевезли до СІЗО в смт Якимівка. Як з’ясувалося пізніше, росіяни порушили проти неї кримінальну справу за статтею “екстремізм та тероризм”.

“Тобто окупаційна влада інкримінувала Маргариті тероризм та екстремізм. Але окупанти не змогли цього довести. Оскільки в матеріалах справи немає належної доказової бази, яка б підтверджувала провину Маргарити. Саме тому як докази вони додали до справи опис її допитів. Тобто всі ці звинувачення абсолютно абсурдні та висмоктані з пальця. Вона нічого подібного не робила і не могла робити”, – розповідає Ганна.

За її словами, Маргарита відмовилася свідчити проти себе, тому росіяни всіляко тиснули на її близьких. 

30 березня, як пригадує Ганна, пройшло перше судове засідання в справі Маргарити. Через брак доказів росіянам не вдалося висунути проти дівчини жодного звинувачення. Утім, її не відпустили, а продовжують утримувати та не полишають спроб засудити, каже подруга викраденої:

“Їх не зупинив судовий провал, і зараз росіяни намагаються відшукати хоч якісь зачіпки, щоб знову відкрити проти неї справу. Про це свідчать повідомлення, які надходять до її знайомих з телефону Маргарити”.

Як розповіли Ганні мелітопольці, яких окупанти викрадали, а потім відпускали, після допитів вони були побиті, виснажені та змарнілі. Тож друзі та близькі переймаються через стан здоров’я Маргарити, адже вона має ваду серця.

Після викрадення подруги Ганна написала відповідну заву до поліції, прокуратури та СБУ, а також надіслала звернення до Мінреінтеграції, Національного інформаційного бюро, Офісу Уповноваженого з прав людини та Міжнародного комітету Червоного Хреста. У поліції вже порушили справу про викрадення Маргарити та призначили прокурора, який її веде.

Ганна розглядає декілька причин, чому окупанти викрали саме Маргариту.

По-перше, дівчина відвідувала одну з мелітопольських баптистських церков. А, як відомо, Росія переслідує представників протестантських громад. Тож, щойно росіяни зайшли до Мелітополя, вони одразу ж почали проводити обшуки в баптистських церквах. Багатьох вірян та пастирів викрали, катували та тримали в підвалах.

“Мабуть, росіяни шукали якісь зв’язки зі США, бо зазвичай такі церкви бувають з ними пов’язані та отримують від них допомогу”, – припускає Ганна.

По-друге, Маргарита працювала СММ-менеджеркою Української волонтерської служби, яка займалася соціальним доставленням у Запоріжжі та Мелітополі, зокрема, ліків, продуктів та речей. На сайті служби розміщено фотографію команди, яка працює над цим проєктом, де була також і Маргарита. Коли дівчину тільки-но викрали, то на головній сторінці організації була позначка “USAID”.

“Згодом із сайту прибрали напис “USAID”. Можливо, волонтери зрозуміли, що для людей, які перебувають у Мелітополі і є причетними до цієї організації, це може становити загрозу. Нам важко повірити в те, що соціальна допомога може бути приводом для того, щоб забрати людину “на підвал”, – каже Ганна.

По-третє, у Маргарити за два місяці до її викрадення загинув на фронті друг, який служив у ЗСУ. Вона в інстаграмі опублікувала пост про його загибель.

По-четверте, дівчина всі свої соцмережі вела лише українською мовою. 

“Попри російську окупацію Маргарита продовжувала вести соцмережі рідною мовою і була членом благодійної організації. Загалом вона дуже чуйна, добра та чудова людина, яка завжди всім допомагала”, – підсумовує Ганна.

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду, тощо для  документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.