“Мене викрали, бо я налаштовував місцевих проти окупаційної влади”: селищний голова Приазовського Андрій Солопов про тиск із боку окупантів

Голову територіальної громади Приазовської селищної ради Запорізької області Андрія Солопова окупанти викрали 21 березня 2022 року. Його та двох інших людей тримали декілька днів на Мелітопольському військовому аеродромі. Згодом чоловіків відпустили, і Андрій за деякий час зміг виїхати з окупованої території.

Про це під час презентації звіту Центру прав людини ZMINA “Станеш мером чи ламаємо тобі ноги?” розповів сам Андрій Солопов.

Андрій Солопов. Фото: ZMINA

За його словами, селище Приазовське, яке розташоване на трасі, що поєднує міста Мелітополь та Маріуполь, окупували 25 лютого 2022 року. Тобто наступного дня після початку повномасштабного вторгнення. Через населений пункт росіяни рухалися до Маріуполя величезною колонною, що складалася з 800 одиниць техніки. Щоб лише пройти селищем, їм знадобилося три години, водночас вони не робили зупинок, оскільки намагалися якомога швидше дістатися свого пункту призначення.

“У перші дні війни ми зіткнулися з втратою логістичних зв’язків. Тобто до громади неможливо було завезти товари першої потреби. У магазинах не стало хліба. Наша громада – це сільська місцевість, тому всі розуміли, що нам не страшний голод. У кожної людини були якісь свої запаси, однак нестача хліба негативно вплинула на людей”, – зазначає він.  

У перші дні великої війни місцева влада намагалась оперативно реагувати на ті виклики, які перед ними постали. Тоді ж була створена спеціальна комісія з надзвичайних ситуацій та гуманітарний “хаб”. Також посадовці створили резервний запас палива для комунальної техніки, машин швидкої допомоги та транспортних засобів ДСНС та РЕМ (Регіональні електричні мережі). 

“У нас були дві автозаправні станції на території Приазовського. Тож усе, що мало працювати, у нас працювало. Ми зібрали запаси харчування із садочків та шкіл, щоб забезпечити найбідніші категорії населення. Але найбільшою проблемою була нестача ліків, оскільки всі медпрепарати завозились із Запоріжжя. Попри це ми намагалися для людей, які потребували постійного лікування, дістати необхідні їм медикаменти”, – пригадує Солопов.   

На початку березня в Приазовському та селищах, що входили до цієї громади, окупанти встановили блокпости на в’їзді та виїзді, на яких здебільшого стояли деенерівці.

Росіяни здебільшого уникали контактів з місцевими, але інколи вони порушували неписані правила. Зокрема, одного разу Солопову довелося забирати з блокпоста свого односельця, якого загарбники хотіли ув’язнити або розстріляти за те, що він “не так до них звертався”.

“Це був перший з ними контакт. На моє прохання цю людину відпустили. І ми надалі практично не спілкувалися”, – додає голова територіальної громади Приазовської селищної ради.

19 березня 2022 року до Приазовського приїхало багато російських військових на КамАЗі. Тоді вони показово захопили адміністративну будівлю, яка розташована в центрі селища. Була субота, і всі люди, окрім бухгалтерів, були вдома. Останні були на своїх робочих місцях і нараховували зарплатню працівникам держустанов. Зайшовши до бухгалтерії, росіяни змусили її співробітників викликати Солопова на роботу. Він вважає, що з ним спілкувались ефесбівці, які були одягнені в цивільне. Здебільшого окупанти розпитували посадовця про життя громади, що було дивно, оскільки інформацію про це і так можна було отримати на офіційному сайті сільради.

“Я думаю, що їх більше цікавило те, як я буду відповідати на їхні питання. Поспілкувалися ми з ними декілька хвилин, після чого вони мене запитали, чи планую я продовжувати роботу з новою адміністрацією. Тобто тією, яка зараз буде встановлюватися в місті Мелітополі. Вони вже тоді його позиціювали як обласний центр. Водночас вони казали, що через день-два вони захоплять Запоріжжя. Я відповів відмовою, і вони дуже здивувалися. Я пояснив, що обирався на цю посаду за законами України й давав присягу, тому я не розглядаю альтернативу роботу. Було видно, що їм було неприємно це чути”, – згадує посадовець.  

Перед тим як поїхати, представники російських спецслужб заборонили голові Приазовської сільради проводити збори та масові заходи на території громади. На думку Солопова, окупанти хотіли, щоб він “сидів тихо” та виконував свою роботу до призначення нової адміністрації. Натомість він відповів росіянам, що сам знає, як виконувати свої обов’язки, і не потребує їхніх вказівок.

“Люди бачили, що відбувалося на центральній вулиці, де було багато озброєних військових. Вони бачили, як мене заводили в будівлю. У них виникло до мене багато запитань, і вони хотіли зрозуміти, як ми далі будемо жити”, – пояснює Солопов.  

У понеділок, 21 березня 2022 року, Солопов провів нараду в актовому залі сільради. Приміщення було заповнене вщент місцевими депутатами, а також представниками виконкому та бюджетних організацій, які працювали на території громади. Під час засідання голова сільради розповів присутнім, що відбулося в суботу. Солопов зазначив, що він відмовляється співпрацювати з окупаційною владою. Водночас посадовець зачитав наказ про колабораційну діяльність, який напередодні підписав президент України Володимир Зеленський.

“Тоді ввели зміни до Кримінального кодексу щодо колабораціонізму. Я зачитав їм норми статті 111-1 та яке буде покарання за таку діяльність. Застеріг усіх від будь-якої співпраці з окупантами. Нарада тривала 15 хвилин, а потім усі пішли по своїх робочих місцях. Я також почав займатися своїми справами”, – розповідає голова сільради.  

Того ж дня, в обід, деенерівці, яких неодноразово бачили на блокпостах, приїхали до Приазовського. Вони поводилися зухвало та агресивно: обшукали Солопова, його заступника та поліцейського, натягнули їм на обличчя шапки, замотали руки скотчем, заштовхали до машини та повезли до Мелітополя.

“Нас утримували на Мелітопольському військовому аеродромі. Коли нас привезли на місце, то били та штовхали. Поки ми лежали на підлозі, нас теж били ногами. Коли ближче до вечора це все закінчилося, нам розв’язали очі, і ми побачили, що нас тримають у бараці. Дали нам якесь лахміття і наказали на нього лягти. Заборонили спілкуватися”, – пригадує Солопов.  

Поки чоловік перебував там, тривали допити. Під час одного з них його знову запитували про життя громади, вимагали розповісти біографію та надати відомості про родину. На думку посадовця, росіяни хотіли перевірити, чи говорить він правду.

Ввечері наступного дня його та інших затриманих вивели з приміщення, посадили в машину та повезли до мелітопольської райдержадміністрації. Коли окупанти дозволили чоловікові зняти шапку з обличчя, він побачив росіянина, який з ним спілкувався в сільраді. Останній дорікнув Солопову тим, що він порушив заборону на проведення зібрань.

“На його думку, це була провокація і я залякував людей тим, що зачитував норми українського законодавства, в яких ішлося про покарання за співпрацю з окупантами. Тобто налаштовував місцеве населення проти окупаційної влади. Їх це не влаштовувало. Ще раз запитав, чи не передумав я на них працювати. Я сказав, що ні. І вони сказали, що зі мною ще будуть зустрічатися. Мене попередили, що якщо я поїду, то в моїх рідних будуть великі неприємності”, – згадує Солопов.

Після цього його та інших повернули додому, віддавши їм документи й мобільні телефони. З того моменту Солопов виконував свої обов’язки селищного голови, поки не виїхав з окупованої території.

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для  документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні й притягнення винних до відповідальності.