Масовий ненасильницький опір українців може стати вирішальним у завершенні російської окупації – дослідження
Від початку повномасштабного російського вторгнення й до 30 червня в Україні задокументували щонайменше 235 випадків ненасильницького спротиву російській окупаціїі З них148 підпадають під категорію "протест" (акти вираження), 51 дія — під категорію "відмова від співпраці" (акт ухиляння), і 36 дій — під категорію "ненасильницька інтервенція" (акт залучення)..
За словами професора паризького Інституту політичних досліджень та Відкритого університету Каталонії Феліпа Даца, масовий ненасильницький громадянський опір може стати вирішальним у завершенні російської окупації й розвитку процесу демократизації й консолідації мультикультурної української ідентичності.
Про це йдеться у дослідженні, підготовленому Міжнародним Каталонським інститутом миру (ICIP) та Міжнародним інститутом ненасильницької дії (Novact).
Географічний розподіл ненасильницьких дій в Україні (лютий-червень 2022)Феліп Даца, який готував текст звіту, спеціалізується на соціальній трансформації, адвокації та правах людини. Він понад 15 років працював з питаннями розбудови миру і ненасильницької дії у Південній та Східній Європі, на Північному Кавказі, у Північній Африці та на Близькому Сході.
Висновки звіту базуються на аналізі вищезгаданих понад двох сотень ненасильницьких акцій та дій, а польове дослідження включало понад пів сотні інтерв’ю з українськими політичними й соціальними лідерами, науковцями й активістами. Також проводили онлайн-інтерв’ю з активістами на тимчасово окупованих територіях, передусім Херсона та Мелітополя.
Географічно більшість ненасильницьких акцій та дій відбувалися в південних областях (Херсонській та Запорізькій), що, за словами Даца, демонструє стійкість ненасильницького опору в областях під окупацією.
Якщо подивитись на мапу, підготовлену дослідниками, 20 дій зафіксували у північних областях країни (Чернігівській, Сумській і Київській), 191 дію — в південних (Херсонській, Запорізькій і Одеській), по 9 дій — у східних (Харківській, Луганській та Донецькій) та у західних (Львівській, Чернівецькій та Рівненській) і 6 дій — на національному рівні або на рівні більш ніж однієї області.
“У лютому та березні тимчасово домінували публічні протестні дії, але їхня кількість радикально скоротилася наприкінці березня через посилення репресій і викрадень активістів на окупованих територіях. Починаючи з квітня, ненасильницький опір трансформувався в “невидимі” комунікаційні дії, відмову від співпраці та ненасильницькі інтервенції, що створювали структури паралельного самоврядування”, – каже дослідник.
Ненасильницький спротив завадив деяким довгостроковим військовим і політичним цілям російської влади, наприклад, інституціоналізації військової окупації й репресій на окупованих територіях. Також акції проти окупації спростували російський наратив про звільнення українського народу як ціль вторгнення.
Кістяком “українського ненасильства” автор звіту називає молодь.
За словами Даца, одним з ключових викликів, що стоїть перед ненасильницьким спротивом в Україні, є взаємодія зі збройним опором.
“Під час польового дослідження більшість опитаних людей не бачили цю співпрацю як проблему, навіть навпаки. Це зрозуміло, зважаючи на контекст війни і високої легітимності армії в країні. А проте ми також спостерігали, як ненасильницький громадянський опір зберіг поле для незалежної дії, зокрема протестної дії, відмови від співпраці чи створення структур паралельних до військових адміністрацій окупаційних сил. У будь-якому разі важливо пам’ятати, що стратегії збройного і ненасильницького спротиву є різними. Тоді як перші використовують загрозу завдати шкоди життю та здоров’ю супротивника, ненасильницький підхід намагається вплинути на моральний та психологічний стан супротивника. Ефективність ненасильницького підходу базується на відділенні цих двох стратегій”, – каже дослідник.
Автор звіту підготував для агенцій, урядів, міжнародних та українських акторів громадянського суспільства десять рекомендацій, як підтримати ненасильницький супротив. Серед них, наприклад, посилення матеріальних та фінансових ресурсів, створення просторів для координації та обміну інформацією, а також розвиток політично-соціальної адвокації, щоб зробити видимою і підтримати роботу тих, хто опирається військовій окупації та репресіям.
Нагадаємо, що цього року “хоробрий український народ в особі президента Володимира Зеленського” став лауреатом премії Європейського парламенту імені Андрія Сахарова. В описі номінанта-переможця серед іншого згадували Рух громадянського опору “Жовта стрічка”, що діє на окупованих росіянами територіях України.
Фотографія обкладинки: скриншот відео
