Майже половина жінок у 57 країнах не може вільно ухвалювати рішення щодо свого тіла – UNFPA

Майже половина жінок в 57 країнах, що розвиваються, позбавлені права вирішувати, чи займатися сексом зі своїм партнером, чи користуватися контрацептивами або звертатися по медичну допомогу.

Про це йдеться в опублікованій сьогодні доповіді Фонду в галузі народонаселення ООН (UNFPA).

Автори доповіді зазначають, що відсутність тілесної автономії має значні наслідки: крім шкоди для окремих жінок і дівчаток, це потенційно знижує економічну продуктивність, обмежує професійний розвиток і призводить до додаткових витрат на охорону здоров’я і судову систему.

У цій доповіді фонд вимірює здатність жінок ухвалювати рішення щодо свого тіла та ситуацію із законодавством у країнах: чи вони підтримують, чи перешкоджають праву жінок ухвалювати ці рішення. Дані показують очевидний зв’язок між повноваженнями в ухваленні рішень і вищим рівнем освіти.

У доповіді заявлено, що в країнах, які надали дані для дослідження, тільки 55% жінок здатні ухвалювати власні рішення щодо звернення по медичну допомогу, вибору контрацепції та можуть сказати “так” чи “ні” сексу.

Тільки 71% з цих країн гарантують доступ до послуг у сфері охорони материнства.

Тільки 75% країн юридично забезпечують повний і рівний доступ до протизаплідних засобів.

Тільки 80% країн мають закони, що підтримують сексуальне здоров’я жінок.

Тільки близько 56% країн мають закони й впроваджують комплекси заходів, що підтримують комплексну сексуальну освіту.

Пандемія COVID-19 ще сильніше підриває автономію жінок через різке зростання сексуального насильства, бар’єрів на шляху до охорони здоров’я, незапланованої вагітності, втрати роботи й можливостей вчитися, йдеться в доповіді.

“Той факт, що майже половина жінок досі не може самостійно ухвалювати рішення про те, чи варто займатися сексом, користуватися протизаплідними засобами або звертатися по медичну допомогу, має викликати обурення в кожного з нас. Фактично сотні мільйонів жінок і дівчат не мають права розпоряджатися своїм власним тілом. Їхнім життям керують інші”, – каже виконавча директорка UNFPA Наталя Канем.

У доповіді також ідеться про безліч інших способів порушення тілесної автономії жінок, чоловіків, дівчаток і хлопчиків.

Зокрема, у 20 країнах або територіях діють закони “заміжжя за своїм ґвалтівником”, за якими чоловік може уникнути кримінального переслідування, якщо одружується зі зґвалтованою ним жінкою або дівчиною.

У 43 країнах немає законодавства, яке регулює проблему зґвалтування чоловіком у шлюбі.

Понад 30 країн обмежують право жінок пересуватися поза домом.

Дівчатка і хлопчики з інвалідністю майже втричі частіше стають жертвами сексуального насильства, причому найбільшого ризику зазнають дівчатка.

У доповіді також наводяться приклади того, як мешканці країн можуть відстоювати тілесну свободу.

Наприклад, у Монголії люди з інвалідністю створили організацію для того, щоб безпосередньо інформувати уряд про свої потреби у сфері сексуального і репродуктивного здоров’я. В Анголі молоді люди, які обізнані про своє тіло, здоров’я і права, можуть звернутися по медичну допомогу, скористатися послугами планування сім’ї, відмовитися від сексу і шукати правосуддя після сексуального насильства.

“Жінка, яка має контроль над своїм тілом, найімовірніше, матиме повноваження і в інших сферах свого життя. Вона отримує переваги не тільки в питанні автономії, а й завдяки вільному доступу до досягнень у галузі охорони здоров’я та освіти, доходів і безпеки. У такої жінки більше можливостей досягти успіху в житті і в її сім’ї”, – наголошує Наталя Канем.