Майже 80% жінок, які пережили перинатальну втрату, не запропонували психологічної допомоги в лікарні – дослідження
В Україні немає єдиного підходу до підтримки сімей, які пережили втрату дитини під час вагітності, пологів або невдовзі після народження. Понад 65% опитаних жінок не мали контакту з померлою дитиною, майже 80% не запропонували психологічної допомоги, а частина респонденток зіткнулася зі знеціненням свого горя та обмеженням можливості ухвалювати рішення щодо власного тіла.
Про це йдеться в дослідженні “Викидні, мертвонародження та смерть новонароджених: досвід сімей у медичних закладах України”, яке громадська організація “Безпечне народження” провела в березні – травні 2026 року.
Фото: Fadime Demirtaş / PexelsДослідниці опитали 516 жінок, які пережили перинатальну втрату протягом 2021–2026 років, а також понад 300 медичних працівників і працівниць. Крім того, вони провели глибинні інтерв’ю з жінками та фахівчинями, які працюють з такими випадками.
Під перинатальною втратою авторки розуміють смерть дитини на будь-якому терміні вагітності, під час пологів або невдовзі після народження. Водночас вони зауважують, що результати опитування не можна поширювати на всіх жінок України, які мали такий досвід, оскільки участь була добровільною, а вибірка не є репрезентативною.
Однією з головних проблем виявилася відсутність чітких правил, за якими медичні заклади мають підтримувати батьків після втрати. Через це можливість отримати психологічну допомогу, попрощатися з дитиною чи дізнатися про подальші дії часто залежить від конкретної лікарні та її працівників.
Так, 65,7% опитаних жінок не мали контакту з дитиною після її смерті. Ще 71% зазначили, що медики не пояснювали їм можливості побачити дитину, попрощатися з нею або створити пам’ятні речі.
Навіть коли жінкам пропонували побачити померлу дитину, це часто відбувалося лише для формального підтвердження мертвонародження. Водночас майже дві третини респонденток, згадуючи пережите, зазначили, що хотіли б провести з дитиною більше часу.
У дослідженні жінки розповідали, що шкодують через відсутність можливості потримати дитину на руках, зробити фотографії або зберегти речі на згадку про неї. Частина з них не знала, що може попросити про це, а інші не отримали необхідної підтримки в момент сильного стресу.
Авторки дослідження наголошують, що медики мають пояснювати батькам доступні варіанти прощання та допомагати реалізувати їхні побажання. Водночас рішення про те, чи бачити померлу дитину та чи проводити з нею час, повинні ухвалювати самі батьки.
Іншою проблемою виявився брак психологічної підтримки. За результатами опитування, 78,2% жінок у лікарнях не запропонували консультації психолога або психотерапевта. Серед тих, кому такої допомоги не пропонували, 63,6% потребували її саме в той момент.
Після виписування частині жінок довелося самостійно шукати фахівців. Загалом 41,9% респонденток зверталися по професійну психологічну підтримку вже після повернення додому.
Дослідниці також звернули увагу на те, як медики повідомляють про смерть дитини. Майже кожна п’ята опитана жінка (19,5%) назвала таке спілкування травматичним, 18,3% відчули знецінення своїх почуттів, а 6,4% – звинувачення з боку медичного персоналу.
Водночас труднощі не обмежувалися перебуванням у лікарні. Понад половину респонденток (57,6%) стикалися з нерозумінням або знеціненням свого горювання з боку оточення. Ще 54,5% розповіли, що близькі уникали розмов про померлу дитину, а 46,8% відчували очікування, що вони мають якнайшвидше забути пережите й повернутися до звичного життя.
За словами дослідниць, таке ставлення може посилювати самотність батьків, оскільки знецінює не лише їхній біль, а й сам факт існування дитини та досвід батьківства.
Дослідження також виявило проблеми з дотриманням права жінок ухвалювати рішення щодо власного тіла. Лише 29,4% опитаних повністю або частково відчували, що можуть впливати на перебіг пологів і медичні втручання під час втрати. Натомість 46,5% такого впливу переважно або зовсім не відчували.
Крім того, 35,7% жінок не відчували, що можуть відмовитися від запропонованої процедури чи обрати інший спосіб надання допомоги, а 28,8% взагалі не знали про таку можливість.
Майже третина респонденток (28,7%) під час виписування не отримала жодної з форм інформаційної підтримки, про які запитували дослідниці. Йдеться, зокрема, про пояснення подальших медичних кроків, можливостей отримання психологічної допомоги та інформації про поховання дитини.
Окрему увагу авторки звернули на правову невизначеність у випадках втрати вагітності до 22 тижнів. За їхніми висновками, українське законодавство не визначає чіткої процедури передання батькам тіла або останків дитини для поховання чи кремації на таких термінах. Через це деякі сім’ї, які бажали поховати дитину, отримували відмови.
Проблему відсутності єдиних стандартів визнають і самі медики. Так, 76,7% опитаних працівників охорони здоров’я назвали її однією з головних перешкод у роботі з перинатальними втратами, а 80,5% підтримали запровадження національних стандартів допомоги.
Ще 56,6% медичних працівників зазначили, що їм бракує спеціальної підготовки, а 44,3% повідомили про потребу у власній психологічній підтримці.
Авторки дослідження рекомендують розробити єдиний національний стандарт супроводу сімей після перинатальної втрати. Він має визначати, як медики повідомляють про смерть дитини, організовують психологічну допомогу, інформують батьків про їхні права та допомагають із прощанням і похованням.
Крім того, дослідниці пропонують створювати окремі палати для жінок, які пережили втрату, щоб вони не мусили перебувати поруч із породіллями та новонародженими, а також забезпечувати підтримку сімей після виписки.
Нагадаємо, що в серпні 2025 року Міністерство охорони здоровʼя затвердило методичні рекомендації щодо охорони психічного здоровʼя матері й дитини в перинатальний та післяпологовий періоди. Водночас авторки нового дослідження вказують на потребу в окремому комплексному стандарті допомоги сім’ям після втрати дитини.
Читайте також: Патрульний прийняв пологи у жінки, яка не підпускала до себе лікарів: що з цим не так і де порушення прав людини?
