У катівні в Балаклії окупанти утримували чоловіка з шизофренією та його батька – свідок

Російські військові незаконно утримували та катували жителів Балаклії та навколишніх сіл у місцевому відділку поліції. З людей “вибивали” зізнання, інколи безпричинно били задля втіхи. Траплялися випадки, коли до катівні потрапляли випадкові перехожі.

Як російські військові ставилися до полонених та про абсурдні випадки затримання, розповів Анатолій Гарагатий під час польової місії ZMINA на деокуповану Харківщину.

Анатолій Гарагатий Фото: ZMINA

“Це не люди – це нелюди. Ми їх так називали. Вони дивляться на тебе не як на людину, а бачать перед собою іграшку. Що захоче, те і зробить з тобою. Показують усім своїм виглядом, що вони тут хазяї, що ставлять на місце. Оце чеченці били хлопців з “нульової” камери. Над ними знущалися, ребра ламали. А ми тільки слухали, як їх там били”, – розповів Анатолій.

За його словами, мета допитів полягала у тому, щоб “видавити” із полоненого зізнання: або що він коригувальник, або що “нацист”, або щось інше. Людину систематично били руками, ногами, шокером, під’єднували струм, щоб “зламати” і змусити підписати зізнання. Якщо людина це витримувала, то могла сподіватися на те, щоб вийти на свободу.

При цьому військові, які жили в Балаклійському відділку поліції, ховали своє обличчя від бранців. За спогадами Анатолія, коли російські солдати проходили повз камери у своїх побутових справах, то у дверях закривали віконця (так звані “кормушки”), щоб ніхто випадково не побачив їх обличчя:

“Коли нас на двір у туалет виводили як цуценят по п’ять чоловік, – рука на плече наступного і ходили з мішками на головах – то не дай Боже, кудись подивився, щось побачив окрім ніг того, хто йде попереду, – одразу прикладом по голові. Тому облич їх я взагалі не бачив за весь час”.

Відділок поліції у Балаклії, де утримували та катували людей. Фото: ZMINA

Анатолій Гарагатий розповів історію, як один чоловік йшов із Балаклії до селища неподалік. Десь по дорозі йому трапилася книга, він її підняв, щоб вдома почитати. На дорозі зупинилася патрульна машина російських військових, провели обшук. У книжці виявилася схема, як зробити радіо самостійно. Чоловіка “прийняли”, допитували, катували через малюнок у книжці. Відсидів 42 дні – “просто знайшли привід”.

“Мужик один відсидів 21 день, жодного разу на допит не викликали. Коли йому сказали, що додому відпускають, то він спитав: “Так почекайте, а чого я тоді сидів?” – “Шо? Чимось недовольний? А ну, зараз підеш ще на 21 день”. Ось така там справедливість”, – пригадав Анатолій.

У селищі Савинці живе чоловік Ігор хворий на шизофренію. Цей Ігор проходив поруч з блокпостом російських військових, його зупинили, почали ставити питання:

“А що ж тобі шизофренік розкаже? Наплів їм чогось, що його побили і забрали у відділок поліції в Балаклію, потрапив у “нульову” камеру. Наступного дня прийшов його батько, сусіди ж розповіли, що сина з блокпоста забрали. Прийшов батько і каже: “У сина шизофренія, випускайте його і ми поїдемо додому”. Ніхто не розбирався, кинули батька до мене в третю камеру. Оце і сиділи в різних камерах син з шизофренією і його батько, який за ним прийшов”.

Читайте також: “Є ж різниця, чи ти зараз помреш, чи завтра”: історія 70-річного відеоблогера, який провів 100 днів у російській катівні в Балаклії

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує випадки тортур, скоєних під час російської збройної агресії проти України.  

Якщо ви стали потерпілим або свідком тортур, залиште інформацію про себе у формі або ж напишіть на електронну адресу oh@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.  

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні.