“Королеви радості”: в український прокат виходить документальний фільм про дреґ-культуру під час війни
З 29 січня в український прокат виходить документальний фільм “Королеви радості”, який розповідає про життя трьох представників дреґ-культури в Україні.
Про це повідомляє “УП. Життя”.
Кадр із фільмуРежисерка стрічки Ольга Гібелінда працює в документальному кіно багато років. У її фільмографії понад 20 неігрових робіт. Вона входить до Української та Європейської кіноакадемій, навчалася в кіношколі Анджея Вайди та Ґдинській школі кіно. Нову картину вона створила в копродукції України, Франції та Чехії.
Героями фільму стали три дреґ-королеви – Діва Монро, Марлен Шкандаль (Олександр Данілін) і Аура (Артур Озеров). Дреґ-культура об’єднує перформерів, які створюють сценічні образи з гіперболізованою жіночністю через костюми, грим і шоу.
У кожного та кожної з них – своя історія. Діва Монро – трансгендерна жінка і блогерка. Артур Озеров удень працює лісничим у структурі, підпорядкованій військовій адміністрації Києва, а ввечері виходить на сцену в образі Аури. Олександр Данілін поєднував виступи з роботою кур’єра та готувався до весілля. У вересні 2025 року він помер від хвороби.
Попри різні біографії, їх усіх об’єднувала сцена. Разом вони створювали простір свободи, яскравості й тимчасового виходу за звичні норми. Кожен виступ завершувався збором коштів на підтримку Збройних сил України.
Нагадаємо, що фільм створили за участю Луї Будемо з французької компанії Les Steppes і Хани Благи Шіларової з чеської компанії Films&Chips. Проєкт отримав підтримку від Українського культурного фонду, став переможцем першого конкурсу копродукції від Суспільного мовлення та залучив фінансування від міжнародних фондів, зокрема DocSociety, французького CNC, Міністерства культури Чехії та Фонду кінематографії Чехії.
Режисерка Ольга Гібелінда, яка працювала над фільмом і є засновницею Malanka Studios, відома тим, що показує не лише зовнішні риси своїх героїв, але і їхні внутрішні переживання, боротьбу та пошуки самоприйняття. Її підхід до документального кіно є особливим, оскільки вона поєднує об’єктивність із глибокою емпатією до людей та їхніх історій. Гібелінда показує тих, чиї голоси часто залишаються непочутими, завдяки чому її роботи створюють потужний емоційний відгук у глядачів.
У березні 2025 року стрічку вперше показали на міжнародному фестивалі документального кіно в Салоніках.
